Я не люблю свою матір. Колись вона прогнала мене геть з батьком. Скільки разів я уявляла нашу зустріч, як вона кається та просить вибачення, а я просто розвернуся та піду геть. Нехай цей вчинок буде на її совісті. Однак, нещодавно я дізналася гірку правду. Весь час рідний батько мені брехав. І це мені треба слізно каятися на колінах перед матусею, але пізно…
Хочу трішки розповісти про наше родинне життя. Мій батько родом з Угорщини. В кінці 80-х він працював в Києві, де і зустрів мою маму, яка на той момент була матір’ю одиначкою. У неї було двоє синів від першого шлюбу. У них почався роман і незабаром батько переїхав жити до мами, а ще через рік народилася я.
Спочатку все було добре, але з часом почалися дрібні побутові суперечки, які незабаром переросли у велику сварку.
За словами батька мама мене зовсім не любила, била, а коли одного разу він заступився – вона сказала: забирай свою дочку і провалюйте у свою Угорщину. За його словами він так і вчинив і мама мною більше ніколи не цікавилася. Я вірила батькові, хоча дещо мене бентежило. Був якийсь дитячий спогад як мама цілує і ніжно гладить мене перед сном, але потім я вирішила, що це просто плід моєї фантазії. Не міг мій улюблений тато обманювати мене?
Я виросла. Вийшла заміж і стала матір’ю. Після появи на світ своєї дитини я ще більше почала шукати відповіді на запитання: як можна вигнати дочку? З чоловіком ми жили дружно, але бідно, і в якийсь момент вирішили залишити сина зі свекрухою і поїхати на заробітки. Працювали по обробці, бралися за будь-які замовлення (штукатурка, фарбування, поклейка шпалер). Займалися ремонтом як нових квартир, так уже і житлових. Одного разу ми з чоловіком взялися поклеїти шпалери в одній квартирі. Точніше кажучи не у всій квартирі, а в одній кімнаті. Господарі – молода сім’я. Чоловікові на вигляд років 40, дружина трохи молодша і хлопчик підліток. Більшість речей з кімнати були винесені, але стінка залишилася, її просто накрили плівкою, щоб не забруднити, а потім пересунути. Ми взялися за справу.
Робота йшла швидко, і незабаром треба було пересувати стінку. І в цей момент з неї звалилася плівка. Я почала її поправляти і раптом на скляних дверцятах побачила фото і не повірила очам. На фото була зображена я і двоє старших хлопчиків. Я одразу впізнала себе. Адже мої фото, приблизно, в такому віці були і у батька.
Забувши про всі правила пристойності, я кинулася до господаря квартири і почала питати, звідки у нього ця фотографія? Він подивився здивовано і сказав: це моє фото. Це я і мій брат Сергій і моя молодша сестра Олена. Тут вже я повністю втратила контроль над собою. Сповзла на підлогу і заридала. Чоловік і господар квартири довго не могли нічого зрозуміти, поки я не підняла голову і не сказала:
– Я Олена. Це я там на фото!
Я нарешті зустріла свого старшого брата Ореста, з яким ми проплакали на пару весь день. Періодично, сльозу пускав мій чоловік і дружина брата. Він мені розповів, чому я росла без мами. І те, що я дізналася, перевернуло все моє ставлення до батька.
Вони розповіли, що мама дійсно часто сварилася з батьком. Одного дня він сам зібрав всі речі та пішов геть. Зі мною. Всіляко уникав зустрічі з братами та жінкою. Декілька років тому матуся важко захворіла, лікарі нічого не могли вдіяти. Тоді Орест знайшов номер телефону батька та попросив приїхати. адже мама ще жодного разу навіть не бачила онучку. Але тато був категорично проти. Виявляється. що все життя він мені брехав.
– Мама тебе завжди чекала. Шукала, але марно, ти ж була в іншій країні. Просила нас знайти, бо відчувала, що скоро її вже не стане… – сказав Орест.
Я зараз готова на все, тільки б знову побачити рідну матусю. Тепер я не хочу спілкуватися з батьком. Викреслила його з життя. Впевнено можу сказати, що зараз я сирота.
А ви б змогли пробачити такий вчинок батькові?
