Яна була дівчиною простою, практично позбавленою амбіцій. Жила, немов пливла за течією. Якщо інші дівчата, зокрема її подруги, лобом двері розбивали і на що тільки не йшли, щоб чогось досягти, то Яні на все це було наплювати. У неї завжди на все була своя думка. Саме тому було дивно, що вона привернула увагу Максима, місцевого красеня. Він сам підійшов до Яни знайомитися. Відтоді їх почали часто бачити разом.
Один випадок все змінив. Того дня вони з Максимом розмовляли біля ставка. Хлопець палив цигарку. Раптом неподалік зупинився один із місцевих жителів, якого всі вважали диваком.
– Кинь цигарку, – сказав він Максу.
– А як ні, то що? – розсміявся Максим.
– Це шкідливо, – продовжував дивак.
Макс почав злитися і обзивати хлопця, а Яна заступилася за нього.
– Відійди! – крикнув Макс.
– Не чіпай його! – спокійним голосом сказала Яна. І тут хлопець поставив дівчині ультиматум – або вона підходить до нього, або він більше не бажає її бачити. Яна залишилася на місці. Макс розлючено пішов геть.
А Яна стояла і плакала. Від образи і своєї помилки в Максу.
– Не плач, ніс опухне, негарна будеш. А ти ось яка гарна, – безтурботно сказав дивак.
– Тебе хоч як звати? – запитала Янка.
– Сергій я, – відповів він. Яна почала заспокоюватися і розговорилася з Сергієм. А він спілкувався з нею так, як ніби все життя знав.
– Сергійко, ось ти де. Я тебе шукаю, – пролунав позаду чоловічий голос. Вони обернулися. Перед ними стояв чорнявий кучерявий хлопець, чимось схожий на самого Сергія. Ви його не лякайтеся, він добрий, – сказав він дівчині.
– Так я і не боюся, – посміхнулася Яна. – Кирило, – представився хлопець, – я брат цього спритного малого. Яна назвала своє ім’я і попрощалася з братами, їй вже потрібно було йти, час підтискав.
Біля свого під’їзду вона натрапила на Макса. Він схопив її за шию і притиснув до стіни.
– Дорогенька, мені ще ніхто не йшов наперекір, – процідив він крізь зуби. Яна закрила очі і приготувалася до найстрашнішого. Але через секунду зрозуміла, що рук, які душили її, на шиї більше немає. Перед нею постала дивна картина – на землі лежав Макс, а перед ним стояв, потираючи кулак, той самий Кирило – брат Сергія.
– А я за Вами йшов, – як ні в чому не бувало сказав він, – мені Сергійко розповів, як Ви за нього заступилися. Я подякувати хотів. Давайте я Вас до квартири доведу.
Яна запросила Кирила на чай. Вони, розговорившись, зрозуміли, що знаходяться на одній хвилі. І вирішили продовжити спілкування, яке плавно перетекло в відносини, а потім і в весілля.
Дівчина кохає свого чоловіка і любить його брата.
Як би ви вчинили на місці Яни, теж би заступилися за хлопця?
