Почути таке в пологовому будинку – найбільший страх для будь-якої жінки

Оленка ще не бачила сина, тому не втрималась і вийшла з палати, щоб глянути. Медперсонал зібрався в сестринській і щось бурхливо обговорювали. Оленці стало цікаво про що йде мова. І те, що вона почула вбило її наповал: : – Завтра мама Оленки приїде забрати внука. А Оленці потрібно сказати, що її сина вже немає…

Одного холодного ранку під дрібним дощем в бік лісу бігло зовсім молоде дівча. Вона тремтіла, плакала і бігла все швидше і швидше. В руках дівчина тримала щось загорнуте в простирадло і міцно стискала його у руках. Боячись, що хтось слідуй їй, дівчина постійно озиралась назад.

– Я ніколи не віддам тебе, сину! Ми завжди будемо разом!

Оленка і Максим з молодших класів любили проводити час разом. Вони постійно гуляли разом, розмовляли й підтримували одне одного  і тепер, перед закінченням школи, молода пара планувала спільні плани на вступ до університету.

З часом Оленка почала почувати себе зле, особливо вранці. Дівчина не знала, що з нею відбувається, тому спитала поради у своєї подруги Наташі. Та сказала: “Вагітна”.

Оленка розгубилася. Вона знала, що Максим підтримає її й дасть пораду, як завжди. Але юнак не хотів й чути про такі дурниці. Він сказав відмовитися від дитини, або навіть не підходити до нього більше.

Незабаром її стан став помітний. Мама завела розмову з дочкою. Оленка не стала нічого приховувати, вони завжди були з мамою як подружки, розповіла все як є. Батьки, що покладали на дочку великі надії, пообіцяли Оленці, що все буде добре.

Час летів. Оленка зберегла дитину, а тому її живіт стало вже неможливо приховувати. Дівчина розповіла батькам про те, що сталося. Батьки ж покладали на Оленку великі надії. Внук їм зараз був непотрібним. Але, щоб не додавати донці стресу, промовчали та обняли дитину.

Після родів Оленка ще не бачила сина. Їй веліли лежати, та вона не змогла втриматися і вийшла з палати, щоб глянути. Медперсонал зібрався в сестринській і щось бурхливо обговорювали. Оленці стало цікаво про що йде мова. І те, що вона почула вбило її наповал: : – Завтра мама Оленки приїде забрати внука. А Оленці потрібно сказати, що її сина вже немає...

Оленка не змогла стулити очей. Не чекаючи світанку, вона закуталася в покривало, взяла сина на руки й обережно спустилася у вікно палати першого поверху. Вона бігла, бігла і всю дорогу шепотіла синові: – Я тебе нікому не віддам!

Тієї ночі дівчина не могла заснути. Вона не розуміла, чому батьки так поступають з нею? Чому всі відвернулися від неї у такий тяжкий період? Їй би хоч одну близьку душу зараз. І вона була. Це її син, який лежав в інші палаті. Довго не думаючи, дівчина зірвалась з ліжка і непомітно вивела закутану дитину з палати: – Я тебе нікому не віддам!

За лісом в маленькому селі жила бабуся Оленки. Дівчина не могла вертатися додому, тому побігла до старенької. Мокра і вимучена Оленка постукала у двері бабусі й все їй розповіла. Вона не знала чи бабуся не розповість все мамі, але старенька лише притиснула дітей до грудей і сказала – Не плач! Я вас нікому не віддам!

Sofia
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector