У Кіри забезпечене життя за регіональними мірками. Чоловік добре заробляє, у них нова трикімнатна квартира, дочка – відмінниця вчиться в 5 класі гімназії. Але Кіра ніяк не може знайти себе. У неї вища економічна освіта. Вона пробувала роботу в офісі, але їй швидко стало нудно. Пішла адміністратором в салон краси, там виявилося теж не дуже. І в ресторанному бізнесі не склалося, занадто багато суєти і лицемірства. Знайомі кликали її в сферу торгівлі, де були хороші гроші, але їй не цікаві продажі ні в якому вигляді.
Подруга Галя порадила сходити до знайомого психолога.
– Ти думаєш, я сама зі своїм життям розібратися не можу? – ображено запитала Кіра.
– Якби могла, то давно б розібралася, а не нила кожен день! – впевнено сказала Галя.
Психолог Ірина Олексіївна виявилася доброзичливою жінкою років 45. Вона уточнила, з яким питанням прийшла Кіра.
– Не можу знайти роботу до душі, багато чого перепробувала, але ніде довше 2-3 місяців не витримую, – пояснила Кіра.
– Як в особистому житті у вас? – запитала психолог.
– А при чому тут особисте життя? Я про роботу прийшла дізнатися! – обурилася Кіра.
– Психолог розглядає людину в цілому, звертає увагу на всі сторони життя, – пояснила Ірина Олексіївна.
– Добре все у мене! Сім’я, дочка, чоловік, все є, – відрізала Кіра.
Вони трохи поговорили про дочку і перейшли до чоловіка.
– Що ви відчуваєте, коли думаєте про свого чоловіка?
Кіра розгубилася. Якихось почуттів не було, тільки неясне роздратування, але не знала, як про це сказати.
– У мене хороший чоловік. Все робить для сім’ї, квартиру нову взяли в іпотеку, машину мені подарував, шубу, гроші дає, відпочивати на море з донькою відправляє.
– Добре. А що ви відчуваєте зараз, коли говорите про нього?
– Нічого особливого не відчуваю, незручність … Але я добре до нього ставлюся, не зраджую! – почала начебто виправдовуватися Кіра.
– А коли ви познайомилися з ним, що відчували?
– Про це обов’язково говорити? Яке відношення це має до справи? – невдоволено пробурчав Кіра.
– Якщо ви хочете зрозуміти причину свого дискомфорту, іноді потрібно мати справу з неприємними емоціями і спогадами.
– Гаразд! – Кіра набрала більше повітря, як ніби збиралася пірнати, і розповіла свою історію. «Я вийшла заміж, можна сказати з розрахунку. Але не через гроші! Грошей у Павла не було, він зі звичайної сім’ї. Ми студентами були. Просто він за мною бігав і заміж пропонував. А я була закохана в іншого. Його звали Денис, він був з нашої компанії. Ми просто дружили, він не приділяв якихось особливих знаків уваги, а я соромилася йому сказати. І ось під Новий рік я наважилася, попросила подругу Катю натякнути Денису, щоб він мене запросив на святковий вечір в інституті. Як же довго я ридала, коли дізналася, що він їй відповів …. » – сльози навернулися на її очі.
Кіра продовжувала: «Денис сказав Каті, що сприймає мене тільки як друга. І ніколи не зможе уявити мене поруч з собою, тому що йому подобаються ніжні і жіночні. У нього, виявляється, була вже на прикметі інша дівчина, з якою він і прийшов на вечір. Коли я побачила їх, то готова була крізь землю провалитися. Вона була вся така мила, що аж противно! Блондинка з кучериками і накладними віями, кофтині з блискітками, бусики – як лялька якась!» Кіра неначе знову занурилася в ці емоції, її почало навіть нудити.
– Добре. І що ти хотіла тоді сказати або зробити? – м’яко запитала Ірина Олексіївна.
– Я хотіла зникнути! Розчинитися! Щоб мене там не було!!! – схлипувала Кіра.
– Продовжуй говорити, дорога – підбадьорювала її психолог.
Кіра розповіла, як вона від ревнощів і образи пообіцяла собі стати красунею, як на обкладинці журналу, і терміново вийти заміж. Після того, як вона заспокоїлася, Ірина Олексіївна запитала, як вона себе почуває.
– Мені краще … Якась легкість з’явилася в грудях … – тихо сказала Кіра. Вона ніби ожила, з’явився блиск в очах, рум’янець на щоках, плечі розправилися.
– Невже я не могла знайти себе, тому в тій ситуації захотіла зникнути? – здивувалася Кіра.
– І тому що так довго носила в собі образу, злість, ревнощі, і забороняла собі ці емоції, а заодно і інші. На це йшло багато твоїх внутрішніх сил. А зараз ти дозволила собі відчувати і почала звільнятися.
– Дякую, Вам велике, Ірина Олексіївна! Як добре, що я послухала Галю і прийшла до Вас! А що мені з роботою робити?
– Дорога, зараз тобі нічого не потрібно вирішувати. Пройде час і ти сама відчуєш, куди тобі потрібно піти, що тобі буде цікаво. Якщо тобі потрібна буде моя допомога, то приходь знову, буду рада тебе бачити!
Пізніше Кіра знайшла себе в дизайні інтер’єру, і поступово її відносини з чоловіком налагодилися, звичайно, не без допомоги психолога
Ви колись зверталися за допомогою до психолога?
