Серце Віри Миколаївни завмирало маленьким клубочком, як перелякана пташка. Чекала сина і одночасно боялася почути не те, на що сподівалася
За вікном накрапав дощ. Віра Миколаївна тривожно вдивлялася в нічну темінь. Чекала, що ось-ось її розітне світло фар, з’явиться машина старшого сина і вона почує давно очікувану звістку. Серце завмирало маленьким клубочком, як перелякана пташка. Чекала сина і одночасно боялася почути не те, на що сподівалася. А дощ все падав. Ще й світло вимкнули. Сумно колихався тоненький вогник свічки, … Читати далі