Того дня я принесла нові тарілки сину і невістці. Зайшла б тихцем сама, та ключ у отвір ніяк не входив, мусила на кнопку дзвінка натиснути. Двері син відчинив і замість “привіт і дякую” я почула дещо геть інше

Ніхто не кинувся Нелі співчувати, коли її чоловік пішов до молодої жінки. Кожна з нас думала приблизно однакове: «От тепер подивимося чи так буде їй усмішка блаженна з лиця не сходити, чи будуть такі прикраси та одяг, от тепер дізнається, як то життя прожити, як ми».

Вперше за 20 років мама купила мені коштовний подарунок – золоті сережки з дорогоцінним каменем. Сказала, що я у неї найкраща донька, і що вона лише зараз це зрозуміла. – Щось це на твою маму зовсім не схоже, – каже мені чоловік. – Ну не могла людина так змінитися за один день. Їй точно щось від нас потрібно

От коли доньки прийшли мені на поріг удвох і давай життя свою матір учити, то я не знала, чи сміятись мушу, чи вже хлипати. Головне – стоять обоє такі вже поважні і впевнені у своїй правоті. Ну а, як то їхня мама тата залишити могла на схилі літ?

Настав день весілля. Олег у святковому костюмі, з гарним букетом білих троянд, стояв під РАЦСом і чекав наречену, яка чомусь затримувалася. Він уже уявляв, яким щасливим і безхмарним буде тепер у нього життя з такою дружиною. Раптом на його телефон прийшло повідомлення з незнайомого номеру. “Христина не прийде. Вона – моя наречена, і я її нікому не віддам, тим більше, тобі”

Поїзд їхав уже більше години, Олексій підійшов до сплячого батька і поправив йому подушку. Сів біля вікна. Він дивився на зоряне небо і думав про те, яким дивним буває життя. Колись він не сприймав цю людину, а зараз сам запропонував Тарасу Петровичу переїжджати до нього

Свекруха повернулася від подруги, у якої гостювала майже чотири місяці, і ми всі разом поїхали до неї у гості. Виглядала вона чудово. Вона наче помолодшала за цей час. Але найцікавіше було попереду, коли ми зайшли до вітальні, то побачили незнайомого чоловіка. Він тримав на руках немовля. Незручну паузу перервала свекруха: – Діти, познайомтеся. Це Микола. Мій чоловік. А це – наша донечка

Чомусь її зацікавила коробка яка лежала десь високо на антрисолі. Коли Дарина роздивлялася сумку, то з сумки раптом випала коробочка. Олена підняла її і відкрила, там були сережки. Руки жінки затремтіли і сережки впали на підлогу. Олена присівши на диван, перевела подив і ніби вернулася на 20 років назад

З заробіток мені чоловік привіз нову дружину, як то кажуть, доробився так доробився. Ну і сказав, що пожила я у нього, а тепер хай забираю дітей і йду геть.

Коли тата не стало дві його рідні сестри ледь не наступного дня були в нас на порозі, аж з самої Італії приїхали. Ми з мамою дуже здивувалися, адже вони постійно зайняті, вже давно облаштувалися за кордоном, та й татові майже ніколи не дзвонили. Та приїхали мої дві тітки не просто так, як виявилося у них був свій задум, заради якого вони полишили всі свої справи в Італії