ЖИТТЯ

Дитина з коробки була сином мого чоловіка. Уже кілька місяців пройшло з цього дня, а я ще не можу оговтатися. Мені прикро і боляче

Він ніяк ще не міг звикнути до думки, що фізично слабка жінка, не роздумуючи, кинулася захищати його. Вперше за багато років йому було ніяково від того, було добре на душі

Я вирішила, що я найжахливіша дочка і більше не буду допомагати ніколи, і не буду нічого чіпати, а татові краще взагалі нічого не говорити, щоб вони не сварилися через мене

Одного дня той, хто причиняв вам зло, благатиме вас про допомогу

А що ти хочеш на день народження? — запитала Світлана у хлопчика. — Смаженої картоплі, можна? — сором’язливо запитав хлопчик

Мене завжди чекав гарячий обід, а вечорами діти робили трав’яний чай і приносили його мені. Вони були зовсім не гучні і дуже розумні

Він тихо зібрав її речі, взяв її під лікоть і вивів з дому. Вже на вокзалі він купив їй квиток, посадив в поїзд і подзвонив нам, щоб ми її зустріли

— Як одружився, — каже жінка, — так ні разу нікого з днем ​​народження не привітав, відгородився, як стіною. Другий рік живе, як і немає його для нас

Біля дитячого будинку зупинилася красива машина і з неї вийшла сувора жінка, вона пройшла до директора і показала документи на усиновлення Толі

Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою і досягла успіху! Хотіла бути щасливою, а я була непотрібним тягарем для тебе