ЖИТТЯ

— А у мене, як тільки що з’ясувалося, немає друзів … Жодна подруга, не стала дослухувати мене до кінця! — мало не плачучи, сказала наречена

Син з дружиною не відкривали мені двері, не брали трубку. «Ти для нас померла». Мені 68 років. Я живу одна

— Тьотю, Вам, випадково, малюк не потрібен? — Потрібен! А ти, що просто так його віддаєш? — Так, просто так, мені його годувати немає чим

— Мама. Дивись! Мені дядько з крилами подарував сонечка. Сказав що це мені, татові і тобі. У цей вечір тато так нікуди і не пішов. Він залишився з сім’єю. НАЗАВЖДИ.

— Батьки, допоможіть! — в голос завили наші самостійні діти. А чим ми допоможемо? Все, що було, подарували їм на весілля, щоб вони квартиру собі купили

— Женю, в цьому житті є речі, уберегти від яких звичайні люди не в змозі. Бачить Бог, я все робив для твоєї мами, вона була щаслива

— І навіщо я тебе народила, — частенько говорила синові, — всю сімейну картину псуєш. Всі у нас біленькі, а ти весь в тата вдався. Чорний, як смола

Щоранку незнайомий пес почав проводжати Тетяну до роботи. А вона була рада цьому. Вулиці були ще порожні, самотні чоловіки, що йдуть слідом або назустріч, трохи лякали