Ви колись ловили себе на думці: “Чи можу я довіряти цій людині?”. Адже підставити чи зрадити може і та людина, яка по своїй натурі є доброю і зовсім не підлою. То як тоді бути й чи варто вірити кожному її слову та обіцянкам?
Все дуже просто. Ви повинні помітити дві основні ознаки в людині, яка здатна підставити чи наразить вас на неприємності. Вона завжди знайде собі виправдання і звинуватить у всьому вас самих. Як?
Для неї будуть винними обставини, інші люди, одним словом – будь-що на цілому світі тільки не вона сама. Та людина ніколи не візьме на себе відповідальність за власні вчинки, поведінку чи слова. Заздалегідь вона знайде тисячу версій того, чому сталося саме так. Це у неї виходить професійно: “я не зміг, ти ж дорослий, маєш зрозуміти”, “я зробив це заради тебе”, “ти змусила мене зрадити, хоча я б це так не назвав”, “якби ти був на моєму місці, то зробив би так само”.
Звинувачувати – це його козир. Потім кидає пил у ваш очі й знецінює ситуацію – “Ой, та нічого страшного не сталося”. Звинувачує і знімає з себе відповідальність. Запам’ятайте це.
Для виявлення цих ознак не потрібні якісь великі вчинки. Достатньо дрібних ситуацій, які одразу покажуть істинну суть людини. Не відніс, не прийшов, не сказав, не попередив – забув, злякався і промовчав, не дочекався. Та з кожним разом це лиш набиратиме обертів, а винним залишатиметесь ви. Він ніколи не визнає своєї провини.
Існує цікава легенда. Якось пророк передбачив початок війни. Зібрав усіх чоловіків і повів їх в наступ. Тим часом 80 чоловіків вирішили обхитрити пророка і сховалися серед жінок і старих людей. Захисники легко перемогли ворогів і з гордістю поверталися додому. Коли ті 80 повиходили зі своїх “нір”, то один за одним красномовно знаходили собі виправдання: “жінка народжувала”, “здоров’я підвело”, “ногу скрутило”, “дитина занедужала”.
Лише троє з них зізналися, що перелякалися за свої життя і майно. Лиш гідні люди можуть бути чесними з собою та іншими. Вони були готові перенести будь-яке покарання, лиш би отримати прощення. Так і сталося. Деякий час до них ставились, як до вигнанців, але з часом гнів жителів минув і все призабулося.
У таких людей відсутня совість. Вони й на роботі можуть підставити, і чутки пускати, і борги не віддавати, і звалювати все на різні обставини. Таким людям немає прощення, бо вони не виправні.
Але якщо людина дійсно кається і просить її вибачити, ви бачите, що її поведінка змінилася і вона виправляє те, що накоїла, тоді це нормально. Хто ж не ставав на власні граблі й не хотів загладити свою провину? Такій людині варто дати другий шанс.
А як ви визначаєте таких людей?
