Люди часто говорять, що вже знають усе про цей світ, але як часто вони не знають навіть самих себе.
Френсіс Бекон стверджував, що людина найкраще може пізнати себе на самоті, де вона скидає з себе маску, у пориві пристрасті, де вона забуває про свої правила і за нових обставин, де вона ще не знає нових правил.
Вечері, коли в багатоповерхівці горять вогні, можна уявити тільки як по-різному пливе життя у кожному яскравому квадратику. Десь бабуся з дідусем п’ють чай за столиком, а десь молода мама не може вкласти малих діточок спати, бо їм хочеться побігати та побитися подушками. Якесь віконце давно пустує, а з якогось господар виглядає зорі. Всі ці люди різні, але ми живемо з ними тут і нараз на цій Землі.
Як часто нам хочеться заглянути не лише у віконце, але й у душу людини. Особливо, якщо вона нам близька. От тоді то ми б все зрозуміли та навчилися співіснувати з нею. Як часто ми шукаємо методи розгадати, розшифрувати рідних чи близьких. Для когось це може стати ціллю життя. Але скільки б ми не занурювалися в душу чужих людей, ми ніколи не дістанемося її глибини.
Ми ніколи не зрозуміємо повноту іншої людини, оскільки й самих себе нам зрозуміти надзвичайно важко.
Якщо ви хочете пізнати інших людей хоч трохи глибше, ніж поверхнево, почніть спершу з пізнання самого себе.
Прослідкуйте за своїми почуттям, думками, діями та станом у цих трьох ситуаціях:
1. На самоті, коли зайві маски.
Наш внутрішній голос завжди говорить з нами, але голоси чужих людей, музика, сміх, розмови з друзями перебивають і заглушають його. Саме тому дуже важливо навчитися залишатися на одинці з собою і плекати в собі щирі відчуття. Навчитися розуміти самого себе. Важливо почути себе, а не чужі переконання в собі.
Як часто ми йдемо, шляхом, який нам нав’язали, навіть не розуміючи, що ми керуємось при цьому не своїми, а чужими бажаннями. На самоті немає шуму, тут тихо, тут можна почути голос, який говорить зсередини.
2. У пориві пристрасті, коли забуті правила.
Щоб пізнати себе цілком треба відкрити очі й на негативні сторони нашої особистості. Зазвичай, такі відкриваються тоді, коли у людині кипить пристрасть. Наприклад, при сварці на підвищених тонах.
Згадайте ту ситуацію, коли ви викрикнули співрозмовнику щось болюче. Ви ж не видавили з себе ці слова. Вони вирвалися з вас. Вам хотілося це сказати. Потім ви назвали свій вчинок захистом. Але чому ж тоді почували себе переможцем і дивилися таким задоволеним поглядом? Це не захист, а напад.
У кожного з нас є чорна сторона. І щоб взяти її під контроль, потрібно спершу визнати свою неідеальність.
3. У нових обставинах, коли невідомі правила.
Всі ми вибудовуємо стратегії та тактики поведінки. Ми дуже добре знаємо в теорії як повелися б в тій, чи іншій ситуації. Це ж так просто і логічно… Такі думки породжують в нас осуд до інших, які чомусь не діють так рішуче, як ми б діяли на їхньому місці.
Але скажіть, як часто бувало так, що ви, маючи чітку відпрацьовану систему дій, знаючи наперед всі свої реакції, все одно залишалися розгубленими тоді, коли життя прийшло приймати екзамен?
Ми ніколи не знаємо як насправді будемо поводитися і що відчуватимемо, коли нові обставини прийдуть в наше життя. Адже в нових обставинах не діють старі правила. І саме тут ви можете досконало вивчити себе.
Не бійтеся робити помилки, бійтеся звикати до них. Вивчайте себе.
А ви погоджуєтеся з думкою автора?
