Зараз мені 55, а моїй сестрі вже за 60. Мабуть, у такому віці приходить розуміння усіх помилок, які були зроблені за життя. І мені згадалась історія, за яку завжди буде соромно. Звучати може смішно, але з рідною сестрою ми не розмовляли більше 30 років. І через що? Через прокляті туфлі!
Коли все сталось, ми вже обоє мали чоловіків. Мені в житті пощастило трохи більше, бо чоловік працював на базах. І товари, на які якраз був дефіцит, ми мали. Тоді всі намагались виживати, моєму чоловіку це вдавалось добре. Як кажуть: «Хочеш жити – вмій крутитись». От ми і крутились, тому й гроші мали. Доля Наді, моєї сестри, склалась трохи інакше. Грошей в неї не було майже ніколи, хоч вони і старались їх заробити. Через це ми спілкувались рідко. Самі подумайте, такі часи були. Я одягалась модно, була при грошах. Само собою, спілкуватись потрібно було з людьми свого рівня, щоб солідно виглядати. А з Надею спільних тем для розмов у нас не було. Якось чоловік приніс мені із роботи гарнющі туфлі. Але як я ногу в них не сунула, а не влізла. У той день Надя була в мене. Це був якраз її розмір, і взуття запало їй у душу.
Туфлі були дуже дорогими, а в сестри таких грошей ніколи не було. Вона попросила мене притримати їх у себе, доки назбирає потрібну суму. Збирала Надя довго, тому якось я про це забула, а взуття продала своїй знайомій. Аж потім Надя прийшла з грошима. Та купляти за них вже не було чого. Вона так образилась, що пішла від мене в сльозах. Я не могла збагнути, чого ж через таке плакати? З того дня ми спілкувались все менше, а згодом доля взагалі розвела нас у різні сторони. Надя тримала свою образу дуже багато років, а я навіть про це не думала, бо час ішов і треба було жити далі.
Друзі, подруги, веселощі та безтурботні дні мене захопили. А з часом я зрозуміла, що лишилась одна. Усі ті друзі зникли разом із моєю молодістю та фінансовою стабільністю. Проблеми з грошима показали, хто є хто.
У мене було багато часу на роздуми, тож в один день я вирішила вибачитись перед Надею за свій вчинок. Хоч вона мене і не запрошувала, я зібралась в магазин, обрала найкращі туфлі і поїхала до неї в гості.
Сестра одразу розплакалась та кинулась мене обіймати. Весь вечір ми розповідали одна одній про все, що сталось у нас за цей час. У Надії вже давно є дорослі діти, тому вони з чоловіком живуть удвох. Мені було соромно за себе, бо мій вчинок зруйнував наші стосунки. А в мене ж немає нікого ріднішого за Надю.
Шкода, що я зрозуміла це так пізно. Як ви гадаєте, чи правильно я зробила на старості років?
