А й правду кажуть, що свою дитину потрібно тримати за руку – постійно.
Зовсім скоро, ваше чаде стане дорослим і ви навіть не помітите, коли і як воно не захоче отримувати вашої турботи, а тим паче не триматиме вас за руку.
А найголовніше те, що кожна дитина потім нам віддячить за те, як її батьки поводилися з нею.
Якщо її батьки постійно підтримували, адекватно виховували, то і на старості ці ж батьки будуть тішитися тим, як до них відносяться дити.
Та прикро, що буває і таке, коли батьки з дитинства гнобили своє чадо, а на своїй старості вимагають хорошого ставлення до себе.
Тому, варто знати про найрозповсюдженіші помилки батьків під час виховання своєї дитини.
Ми дуже пригнічуємо дитину коли:
Не розуміємо її
Якщо згадати своє дитинство, то можна знайти таких прикладів просто безліч.
Ось, любі матусі, згадайте свою першу шкільну симпатію.
Вам пощастило, якщо ви розповіли про це мамі і вона просто мило посміхнулася і дала якусь пораду.
А якщо у вас склалося так, як у мене, коли у 6 класі я прибігла до мами і щиро так розповіла, що закохалася у Вовчика з 9-А. Моя п’ята точка горіла кип’ятком ще два дні після цього.
Відповідно, я досі не завжди можу довірити мам те, що на моїй душі.
Не підтримуємо
Теж приклад із життя.
Моя рідна сестра шалено любила музику. Причому, вона і танцювала і співала і грала на музичних інструментах.
У її очах реально горів вогонь, як тільки вона починала займатися улюбленою справою, тому вчителі у школі посприяли тому, аби вона як можна більше виступала та розвивалася.
Наші батьки цього не розуміли і замість того, аби надихнути її, навпаки – казали, що цим собі на хліб не заробиш.
І знаєте що? Зараз, моя сестра має свою студію творчості у столиці. Вона досить відомий хореограф та має свій шоу-балет.
До батьків вона не дуже любить їздити, бо ображається, що вони просто не вірили в неї.
Порівняння з іншими дітьми
Скільки разів ми чули: ось інші діти, як діти, а ти мусіла виділитися.
Мене мама часто звинувачувала в тому, що я ходила замурзаною, говорила, що інші діти значно акуратніші.
Мені було дуже не приємно, а зараз я маю комплекс, який розвинувся на цьому фоні.
Повірте, що всі діти майже однакові і порівнювати їх – це показувати, що ви їх не сприймаєте справжніми.
Насміхаємося
Наші перші спроби малювати не завжди вдалі, або наші перші проби пера, а взагалі будь-що, що робить дитина вже автоматично є великим.
По-перше, так є бо дитина це все робить щиро та дуже старається.
По-друге, вона це робить для того, аби її похвалили, але точно для того, аби її початкові таланти критикували і насміхалися з них.
Ображаємо своїми грубими словами і вчинками
Коли я була ще у класі 7, то просто ненавиділа алгебру, та тато вирішив, що мені цей предмет найпотрібніший, адже він колись вигравав олімпіади з цієї дисципліни.
Так ось, він постійно нарікав на те, що я тупа, що я не вдалася до нього і взагалі, казав, що у моїй голові тільки одні віршики.
Досі мені це неприємно згадувати, а батькові соромно за свою поведінку.
Зриваємося на своїх дітях
Після важкого робочого дня нам хочеться одного – спокою, тому ми часто починаємо відіграватися на своїх домашніх і під гарячу руку, звісно, потрапляють наші діти.
Самі ці ні в чому невинні діти мусять терпіти ваш крик, а у чому сенс?
Ігноруємо
Навіть вчені і психологи закликають усіх батьків постійно слухати та розуміти свою дитину.
Якщо дитина не відчуває батьківської опіки, турботи та тепла, то вона повільно починає в’янути і займатися тим, що точно нікому користі не принесе.
Та головне знати тут і межі.
Не потрібно одягати на дитину ковпак, який називається крила квочки. Дозвольте дитині помилятися та вчитися на своїх помилках, бо у цьому нічого поганого нема.
Майте терпіння та бережіть любов у своєму серці.
А як ви виховуєте своїх діток?
