Нещодавно Олена народила первістка, назвали синочка Олежиком. Разом зі своїм чоловіком Антоном живуть в орендованій квартирі неподалік від центра міста, однак збирають гроші на власне родинне гніздечко. Так, як дівчина у декретній відпустці, то всю родину утримує чоловік, хоча витрат дуже багато – дитячі суміші, підгузки, новий одяг та іграшки. Але ще ж треба відкласти гроші на ремонт, тому про власні потреби подружжя вже давно забуло.
Тоді була субота й в Антона був вихідний день. Зранку Олена прокинулася та швидко побігла до супермаркету, щоб продукти додому купити. Вже на касі розраховуватися хотіла, як раптом телефон почав дзвонити – невже то чоловік та просить поспішити, можливо, щось з малюком трапилося? Але на екрані світилося “Тітка Інна”.
– Доброго дня! У вас щось трапилося? Зараз не можу говорити, я у магазині.
– Ну привіт, небого! Звісно, що трапилося! Ти тут у магазинах скуповуєшся, а батькам рідним гроші жалієш? Мала б сорому, вони вже люди літні та пенсія маленька! – починає дорікати родичка.
Оленка виросла у невеличкому селі, майже глухе місце. Жила з батьками не те, що скромно – бідно, бувало, що навіть грошей на продукти не вистачало. Добре, що мали свій город та домашніх тварин – хоча б молоко та сир є, а ще сезонні овочі та фрукти. Дівчина не хотіла залишатися в селі та поступила у столицю в пошуках кращого життя. Там зустріла Антона й вже декілька років разом живуть. Звісно, що вона всіляко намагалася допомогти родині грішми – у батька хворе серце та потрібно купувати дорогі ліки, а пенсія у них просто мізерна. Але зараз у неї маленький син та треба скоро переїжджати на нову квартиру, де ще триває ремонт, а це великі витрати. Ось Олена помалу перестала висилати гроші їм, бо боїться, щоб сама без даху над головою не залишилася.
– Ти ж знаєш, що у нашому селі взагалі роботи нема! Твоя мама вже з відчаю прибиральницею влаштувалася до школи, щоб бодай гроші мати на ліки для хворого батька. Навіть у гості до них з чоловіком не приїздиш вже досить довго, а вони навіть онука жодного разу не бачили! – кричить тітка так, що вже й інші відвідувачі почули та косо поглядають на Олену.
Наприкінці літа мама зателефонувала до доньки та попросила у борг декілька тисяч гривень, адже скоро осінь та треба дах перекрити. Та з радістю віддала майже всю свою зарплату та навіть приїхала в село з чоловіком та допомогла з ремонтом. Але зараз у них є маленький син, тому їхати майже цілу ніч у потязі тепер стало досить важко. А бабуся нещодавно взяла у банку кредит, бо хоче ще вдома меблі поміняти та збудувати літню кухню, хоча про борг перед донькою забула. Чи, можливо, вона пам’ятає, але не хоче віддавати гроші?
Коли народився Олежик, то старенькі тільки привітали телефоном – грошей на подарунок нема, ніхто не хотів їхати у таку далечінь на декілька днів та й постійно треба кошти на ліки та ремонт. Та не могли для єдиного онука хоча б на тиждень приїхати? Хоча подружжя живе на орендованій квартирі, але місця б виставило всім! Тому бачили немовля тільки на фото чи у Скайпі – ні разу навіть на руках ще не тримали.
Олена поверталася додому засмучена. Ось так вийшло – мама вже й тітці поскаржилася, що рідна донька не хоче їм допомагати. Хоча дівчина зараз у декретній відпустці, доглядає за хлопчиком та паралельно збирають на нову квартиру – а це чималі гроші. Не відчуває себе винною перед батьками, адже зараз у самої є багато фінансових проблем, які треба негайно вирішувати! Хіба тітка Інна сама не може допомогти рідній сестрі? Вона з чоловіком живуть неподалік та горя не знають, але чомусь саме Олену вирішила звинуватити в такій ситуації.
На вашу думку, хто винний у такій родинній ситуації? На місці Олени ви б далі намагалися допомогти батькам, не зважаючи на власне скрутне фінансове становище?
