Ганна вміла добре заробляти. Завжди була там, де хороша робота і добре платять. Вона була жінкою розумною, тому можливість отримати якусь копійку вона не втрачала.
В той час, як усі її подруги та знайомі економили гроші і хліб вдома самі пекли, Ганна возила своїх дітей на курорт. А дітей як своїх любила, страх! Все для них робила, старалась, щоб вони нічого не потребували. Собі шкодувала, а все для них..
Двох донечок виховала з чоловіком. В університет відправила обох.
Так склалось, що Ганна доглядала і за своїми батьками, і за свекрами. Встигала усюди. Завзята була і працьовита. А чоловік був її надійною опорою, намагався тягнутись за дружиною, не відставати.
В них була трьохкімнатна квартира. Все своїми руками заробили. Дочок заміж повидавали. Допомогли із покупкою власного житла. Тепер живуть вони непогано: в злагоді та достатку.
Та нещодавно помер чоловік Ганни. Важко їй стало. Опори не стало і вона хилитись почала. Сили уже було мало. Бігати, як раніше вона не могла. Давно вже не працює, лиш на пенсію живе.
Як настала осінь, то взагалі дуже туго прийшлось. Ціни на комунальні високі.
“Уже які суми поприходили, а це ще навіть не зима!” – дивувалась жінка.
А пенсія у Ганни були трохи більше, ніж дві тисячі гривень. А це ж ще на їжу потрібно, на побутові якісь речі.
Жінка вперше звернулась по допомогу до своїх дітей. Ганна попросила дочок навпіл оплатити квитанції за комунальні послуги. Вони відмовились. Але наступного дня прийшли до матері.
Прийшли і порадили мамі продати свою трьохкімнатну квартиру і придбати однокімнатну – тоді їй на усе вистачатиме і ще залишиться.
Ганні було дуже прикро. Вона стільки дала своїм дітям. Стільки вклала в них! Щоб зараз почути отаке?
Що тепер робити жінка не знала. Продавати квартиру вона не хотіла, бо знала, що доньки одразу прилетять і проситимуть гроші на свої потреби. А хіба ж вона зможе відмовити? Віддасть їм, а сама знову без копійки лишиться. Але і суми у квитанціях тільки збільшуються… Що чекати від таких дітей надалі, коли я стану стара і доглядати за мною потрібно буде?
Як гадаєте, чи дочекається допомоги Ганна від своїх дітей?
