Алла була як і всі жінки. Вийшла заміж, народила дітей. Її сім’я жила в селі. Коли сини повиростали, то переїхали в місто. Чоловік став випивати все частіше. Довелося їздити матері до дітей, щоб зайвий раз ляпала не отримати.
– Розлучися з ним! – радила подруга! – Куди ж тобі на старості років таке життя! Ти маєш себе берегти! Хочеш, то живи на моїй дачі!
– Та, що ти! Не зручно якось!
– Там і так роками ніхто не приїжджає. Напевно все позаростало травою. Але там поруч ставок, сарайчик маленький з дровами й кусок землі. Влітку би дала собі раду, а взимку доведеться палити.
– Дякую тобі!
Син завіз маму зі всіма її речами на ту дачу. Алла стала прибирати у будинку, розклала одяг, косметику, свої улюблені приправи й прянощі. Вона обожнювала готувати. Знала всі тонкощі кожної спеції й куди їх додавати, щоб було дуже смачно.
Наступного дня вона стала босими ногами на траву і глибоко вдихнула солодке повітря, навколо співали пташки: “Нарешті я щаслива!”, подумала жінка.
Вона за тиждень причепурила будинок, скопала кілька рядків і посадила овочі, пообрізала старі гілки з кущів малини.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Продукти купувала у найближчій крамничці. Недорогі, якраз так, щоб вистачало на неї.
Якось Алла варила суп. У хаті стояв такий апетитний запах, що напевно до воріт було чути. Жінка вийшла на ґанок і помітила облізлого кота, що терся мордою об край дверей.
– Що, зголоднів, рудий? – посміхнулась до нього та і пішла по мисочку для нового друга.
Кіт швиденько зів суп і більше не покидав Аллу. Спав біля неї, любив ходити за господинею по п’ятах: до магазину, на ставок, на город.
Якось ввечері жінка з котом поверталися зі ставка і помітила біля брами чорну дорогу машину. Підійшла ближче і побачила солідного мужчину за кермом, напевно він рибалив:
– Я перепрошую, а ви не підкажете, де я поблизу можу набрати чистої води? – ввічливо спитав той.
– Так ходімо зі мною, на подвір’ї колодязь, там і наберете. – запросила його Алла.
– Дякую вам! Я он чекаю на товариша, в мене колесо пробилось, а запасне я, як на зло, не взяв з собою.
– Зрозуміло! Ви може голодний з дороги? Я суп свіжий зварила.
– Ой, ви така добра! З радістю! – посміхнувся чоловік. – Запах просто дивовижний! Де ви так навчилися готувати? Дуже смачно!
– Я просто люблю готувати й знаю, які приправи треба додати, щоб було добре!
– Я маю для вас пропозицію. Ви б могли готувати для мене? Я дуже добре платитиму! Я живу сам і часу на це не вистачає, а їсти в столових мені набридло. Мій водій би вас забирав і привозив назад. Хоча б двічі на тиждень?
– А чому б і ні! – люб’язно додала жінка. – Може хочете добавки?
– Ох, ви читаєте мої думки!
Вони познайомились, обмінялись телефонами. З через три дні по Аллу приїхав особистий водій, котика теж взяли з собою. Вони заїхали на ринок, купили продуктів на 4 дні й жінка приступила до готування. На тій кухні було все, що потрібно: нові каструлі, комбайни, міксери, все таке сучасне і дороге.
Через кілька годин на плиті вже був зварений борщ, тісто підходило для пампухів, нарізався салат, м’ясо запікалося в духовці. А які там стояли аромати! Алла ще й туди накупила прянощів. Тим часом котик тихо спав на дивані, в кінці йому діставались відрізки від м’яса чи хвостики від риби.
Алла приїжджала у понеділок та четвер. Через місяць на столі на неї чекав великий букет квітів і конверт з зарплатою. Не дивлячись всередину, Алла сховала його в сумку і приступила до готування.
– Як добре, що підробіток знайшовся! Не доведеться осінь, зиму жити на холодній дачі, винайму собі маленьку квартиру. – тішилась вона.
Минали дні. Жінку знову зустрічали букети. А якось ще й записка: “Дякую, вам, Аллочко! Тепер я люблю повертатися додому!”
А того вечора господар повернувся з роботи раніше і вони разом сіли попити чаю. Розговорились, посміялись. Потім він сам підвіз Аллу і котика додому. А ще запросив на вихідних порибалити. І вона погодилась.
Настала осінь. Чоловік освідчився Аллі, вони розписалися, запросили в ресторан найближчих людей. Пізніше жінка зібрала всі свої речі та котика й поїхала до свого коханого. На щастя, їй більше не доведеться сумувати на старенькій дачі. Тепер вона любляча і потрібна дружина.
А що ще потрібно для щастя?
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Найкрасивіші жінки за знаком Зодіаку. Чоловіків до них так і тягне
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Чоловік в художній гімнастиці. Тепер ви бачили все!
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
“Я можу себе обслуговувати, мені не треба пелюшки приносити, рот витирати”: як Терен живе після ампутації обох ніг
– Галю, ти тільки не плач! Він житиме! – стривожений Іван підійшов до дружини, йому дзвонила сваха. – А ти чого так зблідла?
Не стала Ірина для Іванка гарною матір’ю. Добре, що чужа людина змогла замінити йому батьків
Не очікувала я, що свекруха знайде собі на старості літ чоловіка, який зіпсує наші стосунки
Розіграв свою колишню! Вираз її обличчя треба було бачити!
Нещодавно їздила до брата в гості. Була готова до всього. Але це вийшло за всі рамки
Один сімейний відпочинок перевернув моє життя з ніг на голову
Хлопчик побіг в аптеку за ліками для бабці, але з досадою зрозумів, що грошей йому вистачить лише на таблетки від тиску
Дата, коли ви народилися, може багато чого розповісти про ваш характер та долю. Крім цього, число також вказує на вашу майбутню професію
Олеже, яка у тебе дружина! Дорікає мені і племінникам шматком хліба! А за стару куртку того й дивись – накинеться
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
На весіллі свекруха хотіла зі мною серйозно поговорити. Сказала, що віддасть нам з чоловіком двокімнатну квартиру у місті, тільки б ми не їхали у село до моїх батьків
16 собак, які так змінилися після стрижки, що власники не одразу впізнали своїх улюбленців
Катя повернулася до мами і запитала: – Мама, чому вони так сказали, яка я «помилка?
