– Татку, а ти любиш мене? – раптом Оля запитала в батька.
– Звичайно, дорогенька.
– Тоді чому Колька каже, що я не твоя рідна… – заявила донька зі сльозами на очах.
Оксана з Віктором вже 10 років у шлюбі. Пара виховує двох дітей. Не можна сказати, що їхнє життя нагадує казку, але їм вдається долати будь-які труднощі.
Проте про початок стосунків вони згадувати не хочуть. Адже тоді Оксана обирала між двома чоловіками. Вона довго не могла визначитися, а після закінчення університету заявила Вікторові, що залишається з ним. Тоді чоловік не ставив лишніх запитань, а одразу запропонував дівчині одружитися. З того часу вони й разом.
Проте правда була в тому, що інший чоловік, дізнавшись про вагітність Оксани, відмовився від неї. Він не був готовим до батьківства. Тоді подруга порадила їй піти до Віктора, який щиро її кохав. Чоловік не підозрював, що Оксана на момент весілля вже носила дитину під серцем, а потім не думав, що немовля може бути не від нього.
З давньою подругою Оксана досі дружила. Вони час від часу зустрічалися і ходили на прогулянки. Якось жінка забрала молодшого сина Колю з садочка і зустрілася з Лізою в парку. Поки дорослі розмовляли, хлопчик бігав туди-сюди.
Раптом вони почали згадувати минуле. Ніхто не мін подумати, що Колька може стати свідком цієї розмови, але діти мають унікальну особливість швидко сприймати навколишню інформацію.
– Як добре, що Вікторі так і не дізнався, що він не рідний батько Олі…
– Ти тоді дала мені хорошу пораду, – підтакувала Оксана.
Тим часом Коля непомітно для жінок почав крутитися навколо них і слухати, що ж ті говорять.
Як тільки мати з сином повернулися додому, то хлопчик побіг до сестри і сказав:
– А ти нам не рідна. Для тата ти чужа. Мені тітка Ліза сказала.
Спочатку Оля не звертала на його слова уваги, але той продовжував надокучати.
Коли та прийшла за поясненнями до тата, то Віктор заспокоїв доньку і поставив їй декілька питань. Потім в кімнату зайшла Оксана і чоловік попросив залишити їх з мамою вдвох для дорослої розмови.
– Як ти могла так зі мною вчинити? – розлючено запитав він. – Ти увесь цей час водила мене за носа і при цьому клялася в коханні!
Оксана в розпачі просила пробачення. Вона намагалася пояснити, що тоді все відбулося спонтанно, а потім вона не хотіла руйнувати їхніх стосунків.
– Мені байдуже на твої виправдання. Ти бачила, як Оля плакала? Ти чула, що Коля казав? Я подаю на розлучення і залишаю дітей собі. Обох. А ти йди туди, куди тобі заманеться!
Віктор дотримався свого слова. Він залишився з дітьми один. Спочатку ті сумували за матір’ю, але чоловік пояснив їм, що вона більше не може бути разом з ними. Батькові важко одному справитися з вихованням дітей, але він настільки розчарувався в жінках, що не довірив би свою малечу навіть няньці.
Головне, що Коля більше не згадує про ту розмову тітки Лізи, а Оля вірить, що Віктор – її рідний тато. Чоловік готовий на все, щоб його діти були щасливими.
Чи правильно вчинив батько?
