«А мені на що жити?» – колишній чоловік обурюється розміром аліментів. Він повинен віддавати половину зарплати

Я сподівалася, що нарешті у моєму житті закінчиться цей цирк щодо аліментів. Нещодавно подала заяву, адже грошей на дітей зовсім не вистачало. Думала, що у серпі все вирішиться. Однак я навіть уявити не могла, що буде далі. 

 Наприкінці серпня отримала аліменти. Дивно, та сама сума, що була й минулого разу. Але я ж подала заяву на збільшення. Донька скоро має йти до школи, сама я не зможу купити нову форму, підручники та рюкзак. Молодший син піде у садочок, було останнє місце в ясельній групі. Зателефонувала приставам. Але вони відмахнулися, мовляв, що документи вони не отримали. І взагалі, таких матусь, як я, до них пачками ходять та телефонують. Та хіба не такі працівники повинні вирішувати мої проблеми?

Я не витерпіла такої наглості та безвідповідальності. Моя мама – пенсіонерка, я працюю на роботі за копійки. Потрібно ж нам на щось жити! Ні, я не хочу висмоктати з колишнього чоловіка грошенят на свої забаганки. Просто я хочу, щоб наші діти мали все необхідне для щасливого життя. 

Декілька днів під ряд я ходила від приставів до судді, щоб розплутати цей клубок. Правда, у законодавстві я нічого так добре не тямлю, але така халатність дратувала. Телефонувала у центральний офіс, навіть відгул брала на роботі, щоб нарешті зайти в той бажаний кабінет та написати заяву. 

Здається, що за цей час я вивчила напам’ять, як писати заяву, запам’ятала зовнішній вигляд кожного працівника. Ходила в ті установи, як до себе додому. Одного разу мені пощастило – застала приставів, які займалися нашою справою. Ті нехотячи та з кислим виразом обличчя підписали всі документи. Приїхала до колишнього чоловіка та віддала всі папери. 

Через 20 хвилин дзвінок. 

-Це що за космічна сума? Збожеволіла, чи що? Мені ледь на прожиття вистачає, а тут треба платити ще більше! – лунав сердитий голос чоловіка. Далі не хочу вдаватися у деталі, але вислухала багато цікавого про себе – яка я “хороша” дружина та мати й так далі. Якщо я така погана, тоді чому ти колись зі мною одружився?

Річ у тім, що тепер він має платити половину аліментів із зарплати, адже 33 % – щомісячна виплата, а  17% – заборгованість (яка вже починається з серпня). На секундочку, зараз вже початок вересня. 

Але хіба колишній чоловік не знав, що я подала заяву? Хіба йому не повідомили про це судові пристави? Та і я попереджала його, що аліментів ледь вистачає на дітей. Здається, що тоді він думками був десь у космосі, а вуха були загорнуті в трубочку.

 А зараз жаліється, що йому самому з такими грішми скоро треба буде на вокзалі жити, адже орендує маленьку квартиру. А про мене він подумав. Хоча ні, неправильне запитання. Про діток рідних чоловік хоча б раз подумав? Бачаться рідко, хоча в одному місті живуть. На день народження тільки телефонує та вітає, жодного разу нічого не подарував. А сама шукала діям садочок та школу. Чоловік тільки раз бачив молодшого сина, бо покинув ще вагітною. Добре, що моя мама підтримала мене та забрала до себе. Так ми вчотирьох живемо в маленькій двокімнатній квартирці. 

Таке відчуття, що тобі плюнули в душу. Рідний тато жаліє грошей для дітей. Але ж це його, рідні! Вони ще малі, не розуміють чому у їх друзів є мама і тато, а у нас тільки мама та бабуся. Мені боляче. Не можу спати спокійно вночі, закриваюся у ванній кімнаті та плачу. Без допомоги своєї мами я б не впоралася. А свекри жодного разу після розлучення не дзвонили. Образливо, що їм все одно на онуків. 

Але я зроблю все для того, щоб мої дітки росли щасливими. Хочу щодня бачити їх посмішку, чути сміх. Радіти за їх досягнення та розраджувати, коли будуть життєві труднощі. Хочу виховати з них гідних людей. 

Обіцяю, що мої донька та син виростуть здоровими та прекрасними людьми!

Вам знайома ситуація нашої героїні? Що б ви обрали – жити на аліменти колишнього чоловіка чи самостійно опікуватися дітьми? 

 

Daryna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector