Маленький Артем просто лежав і плакав. Йому було надзвичайно холодно й незатишно. А ще зовсім недавно він відчував мамине тепло. Там було так добре, а потім він народився й залишився зовсім один. Періодично, його брали холодні руки, змінювали мокрі пелюшки та годували якоюсь дивною рідкою сумішшю. Потім його клали назад у ліжечко й він на певний час засинав. Найобразливіше було те, що хлопчик не розумів де він і чому йому так самотньо. Скільки б він не кликав, ніхто до нього не підходив.
***
– Наталю, а де ж твій малюк? – схвильовано запитала сусідка, баба Ніна.
– Залишила медсестрі, – холодно відповіла дівчина.
– Що? Якій медсестрі?
– У пологовому будинку я його лишила! Не потрібен він мені, – гаркнула Наталя. – І взагалі, не підходьте більше до мене з цим питанням!
Вона ледь не почала сварку, а потім все ж згадала, що саме баба Ніна завжди допомагала їй під час вагітності. Вона відговорила її робити аборт, проте дівчина ще тоді вирішила, що не буде лишати собі дитину. Хлопець її кинув, а бути одинокою мамою вона не планувала.
– Так, йдемо зі мною, – баба Ніна взяла її під руки. – Я там пиріжків напекла, купила молока в Микитівни. Думала, тобі сили треба відновлювати, щоб за дитинкою доглядати. А ти он як вчинила.
– Баб Нін, ну як я буду його виховувати? В мене ж нічого немає. Ще навіть навчання не закінчила. Роботи нема, грошей теж, – плакала Наталя.
– А ти думала як зараз синові твоєму? Не він винен в тому що народився. А тепер лежить там один і плаче. А лікарі там не сюсюкаються. В них все суворо по годинах, а малята як різані можуть кричати. Тобі його не шкода?
– Ну от для чого ти це все мені говориш? І так боляче!
– Хочеться, щоб ти правильний вибір зробила. Ти ж сама без матері росла! Дуже тобі солодко було? – запитала баба Ніна.
– В мене ти була…, – з легкою посмішкою відповіла дівчина.
– От! А в нього ж нікого немає! Наталочко, будь ласка, йди у пологовий і забери свою дитину. Для чого йому життя калічити? У мене від онуків багато одягу лишилося. Я тобі допоможу, буду з малюком сидіти, а ти працювати зможеш.
***
Спокійний сон Артема порушив якийсь шурхіт. Він відчув, якісь надзвичайно знайомі й рідні голоси. Потім, хтось взяв його на руки й було так тепло і приємно… Йому вдягнули памперс, теплі штанці й загорнули в м’якеньку ковдру. Хлопчик відчув, що це була його мама і зараз вони їдуть додому.
***
Наталя вміло поправила квіти, запалила свічку й подивилася на фото усміхненої баби Ніни. Хорошою вона була жінкою…
– Уявляєш, баб Нін, а Марічка моя заміж збирається. Ми з чоловіком зібрали трохи грошенят й навіть квартиру їй купили. А в Артема скоро поповнення у сім’ї. Шкода, що ти його дитинку не побачиш. Вони люди зайняті, тому я зразу сказала, що буду з онуком допомагати. Як ти мені колись допомогла…
Ви б забрали дитину на місці Наталі?
