Я довгий проміжок часу працювала в дитячому будинку. Хочу вам сказати, що ця робота точно не підійде людям зі слабкими нервами. Дивуюся, як мене колись туди занесло взагалі. Кожного разу проливала сльози, коли з’являлася нова дитинка. Чоловік дуже на мене злився, просив звільнитися, оскільки я сама не своя. Але ці діти – вони для мене найцінніше!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Сьогодні я хочу розповісти вам історію, яка запам’яталася мені найбільше.
Одного разу нам зателефонували з лікарні та повідомили, що скоро до нас привезуть новонародженого хлопчика, йому нещодавно виповнився всього 1 рочок. Батьки потрапили в автоаварію, загинули на місці, родичів немає, тому до нас.
Хлопчика привіз до нас поліцейський. У маленького Діми були дуже великі очі, він з подивом поглянув на мене. Я бачила, що він переживав і шукав свою маму. Зовсім не плакав.
Я акуратно взяла його на руки, його серденько настільки голосно билося в грудях, що мені здавалося це чую не тільки я, але і всі навколо.
«Не переживай» – тихо прошепотіла йому на вушко. Він кліпнув оченятами, а вони одразу наповнилися сльозами, які швиденько почали скочуватися по тендітних щоках.
Не знаю чому, але цієї ночі я взяла його ночувати до своєї чергової кімнати. Мені дуже хотілося прочитати йому казочку та приголубити. Хлопчик солодко заснув, а його серденько далі продовжували битися зі всіх сил.
Я старалася завжди більше часу проводити з Дмитриком. У мене складалося враження, що він переживає чомусь набагато більше, ніж всі інші дітки.
– Не потрібно з ним церемонитися! Він сирота, не привчай його до ласки та любові. – грубо промовила стара нянечка.
А я так не могла вчинити. Не хотіла її слухати, продовжувала оберігати Діму, завжди бавилася з ним та читала казочки. А невдовзі, мене звільнили. Сказали, що в дитячому будинку не потрібно настільки сильно привикати до сиріт або ж ставитися до них по-особливому. Мені цього точно ніколи не зрозуміти.
Хочу вам сказати, що я навідалася до Діми, але вже як його мати! Так, я його всиновила. Я просто не могла його залишити там. Ось так у мене зявився синочок. Я не вважаю, що мій вчинок якийсь особливий – просто дуже мені захотілося подарувати цій дитині дім та тепло. Невже це вважається чимось надприродним?
Я зробила все, що було у моїх силах. Подарувала кращу долю цьому хлопчику. Я більше не могла з ним розлучитися.
А ви підтримуєте вчинок жінки?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
15 цуценят, які вкрадуть ваше серце, щоб наповнити його світлом і любов’ю
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
Ніколи не потрібно робити для чоловіка ці 6 речей
Василь кинув дружину і пішов до мене, але щасливішою я не стала
