Здається, що жоден бразильський серіал не зрівняється з розповідями свекрухи. Їй тільки дай причину для того, щоб піти по селі різні плітки розповідати.
Наталя інколи приїздила до села, бабусю провідувала. А ось якраз Ігор з армії повернувся. Одного дня зустрілися біля магазину, познайомилися. Та і все в них так закрутилося та завертілося, що через декілька місяців весілля зіграли. Дівчина ще тоді молодою була, тільки 2 курс навчання закінчила. Але чоловік не хотів їхати в місто жити, мовляв, що у селі йому затишно і маму стареньку не хоче залишати. Тому дівчина перевелася на заочну форму навчання та переїхала до Ігоря додому.
Хоча дівчина виросла у місті та жодного разу на городі не працювала, однак намагалася допомагати у полі та на городі. Зранку обов’язково прокинеться, нагодує і курей, свиней, а корову подоїть та на пасовище відведе. А потім піде на город, адже треба бур’яни викорчувати. Бувало, що часу навіть на обід не було – тільки забігла додому, склянку води випила і назад до роботи.
Але свекрусі постійно недогода. Завжди знайде, до чого причепитися та скандал зробити. Часто дорікає бідолашній, що та білоручка та нічого не вміє робити. Хоча сама жінка добре вміла тільки плітки збирати та з сусідами кісточки всім перемивати. Бувало, піде до магазину, зустріне подругу та почне “хвалити” Наталю.
– Та вона така лінива. Спить до обіду, борщу не вміє готувати навіть! Корови боїться, бо пса навіть не підходить! Ох і дружину мій чоловік обрав, соромно за таку!
Однак, є люди, які бачать дівчину у полі чи на городі, часто важкі сумки носить з магазину та на подвір’ї завжди прибирає.
– Та хіба тобі не соромно таке казати? Я щодня бачу, як Наталочка сіно на полі підгортає та корову з пасовища забирає! – одного разу заступилася сусідка за невістку. Та свекруха потім “помстилася” і їй також – почала дурні вигадки розповідати, мовляв, вона відьма та розлучниця!
Нещодавно Наталці запропонували роботу у місцевій школі, вчителькою праці та завгоспом. Вона і погодилася – менше свекруху буде вдома бачити. Та жінка вже встигла намовити сина проти неї.
– Тобі що, грошей не вистачає? Чи волі собі захотіла? Мало тебе тут годують та доглядають, що ти ось так вирішила вчинити?! Не соромно тобі, моя мама тобі тут все найкраще дала. А ти така невихована! – дорікав Ігор.
Через важку роботу на городі та постійний стрес дівчина ніяк не могла завагітніти. Та свекруха вже встигла натякнути синові, що, мовляв, жінка у нього безплідна та хвора. Ігор хоч і попросив маму тримати язика за зубами, але над словами задумався. А потім перестав спати жінкою в одному ліжку. Ось, наприклад, буде дивитися футбол допізна – до і засне на дивані чи на кріслі. Перестав її цілувати та обіймати, навіть за вечерю не дякував. Мовчки поставить тарілку в умивальний і піде геть. А дівчина постійно плакала. Не відчувала, що він її кохає. А ще свекруха дорікала, що вже деякі жінки третю дитину народили, а Наталя слабка та квола. Казала, що краще б син одружився з іншою дівчиною, бо та здорова та красива.
Одного вечора почула шум біля хати. Подумала, що корова вийшла зі стайні та побігла швидко на двір, щоб тваринка не загубилася. Але раптом бачить – чоловік цілується з сусідкою.
Розвернулася та побігла до Петра – чоловік сусідки.
– Та що ти стукаєш, як скажена, вовки напали чи що? – з просоння бурмотів Петро, коли відчиняв двері
– Та краще вовки, ніж те, що я зараз тобі показу. Ану взувайся та пішли!
Звісно, що без бійки не обійшлося. Сусідка Катя кричала, що це не те, що ми подумали. А Ігор тоді залишився без декількох зубів та з синцем під оком. На крик прибігла свекруха та почала дорікати… Наталі, мовляв, то вона все підлаштувала! Ага, спеціально силоміць змусила чоловіка з сусідкою цілуватися!
Вдома Ігор намагався з кулаками полізти до дружини, але та пригрозила йому поліцією. Заспокоївся та пішов спати. Зранку Наталя прокинулася та пішла на роботу.
– Доброго ранку, пане Василю! – промовила дівчина та переступила поріг кабінету директора – Я до вас з невтішними новинами. Хочу звільнитися. Вирішила, що повернуся назад до міста, не можу тут вже жити.
Чоловік довго вмовляв її залишитися, адже діти її люблять та колеги хвалять, зі своїми обозниками чудово справляється. Та Наталя була невблаганна.
– Вибачте, але я так більше не можу жити. Нема у мене тут ні родини, ні дому. Не хочу тут залишатися. Переїду до міста, там закінчу навчання – всього декілька місяців залишилося. Думаю, що знайду роботу
– Ти дівчинка хороша, світла у тебе душа. Я допоможу тобі.
І дійсно, директор добре допоміг Наталці. Влаштував її на роботу до міської школи, де вона викладала уроки креслення. Там їй також видали кімнату у гуртожитку для вчителів. На перший час вистачить. Коли вона приїхала забирати речі, то Ігор нічого їй не сказав. Лиш стояв гордо та руки схрещені тримав, навіть не допоміг важкі сумки до таксі донести. А свекруха плакала та просила її залишитися, мовляв, така гарна господиня геть їде!
Одразу на наступний день дівчина написала заяву на розлучення. Не хотіла навіть згадувати про горе-чоловіка. Переїхала у нову кімнату. Простора, велика, вирішила ще рідну мати до себе пересилити. До роботи йти 5 хвилин, серед школярів та вчителів має авторитет, всі її люблять та поважають. Наталя з впевненістю та посмішкою крокувала у нове життя.
А Ігор одружився з сусідкою. Петро її все-таки вигнав геть. А свекруху всі в селі не люблять, навіть не вітаються з нею. Ось такий вона “статус” заслужила у селі!
На вашу думку, дівчина правильно вчинила? Можливо, якби пара переїхала жити у місто, життя б налагодилося?
