Шлюби з кількома партнерами поки що заборонені у багатьох країнах світу, але це аж ніяк не заважає справжньому коханню диктувати власні правила. Дехто дозволяє собі мати по декілька жінок та чоловіків, зазначаючи, що головне, аби всім було комфортно. Злагодженість у такому питанні і справді напрочуд важлива.
Розуміє це і наша героїня, яка живе з чотирма обранцями, запевняючи, що вони прекрасно знають одне про одного і всіх таке влаштовує.
З першим кавалером вони познайомилися ще у школі. І готові побитися об заклад, що про подальший розвиток подій навіть знати нічого не могли. З другим дівчина пересіклася через два місяці опісля й зрозуміла, що кохає обох. Сергій і Олексій – два інших женихи були її давніми знайомими. І все б чудово, якби сім місяців тому жінка не виявила вагітність. Зараз усі сім’я чекає на донечку.
«Біологічний батько – Олексій. Ми вирахували це за приблизною датою зачаття. До того цей час ми провели у відпустці й нікого поруч більше не було. Втім, ростити дитину ми будемо разом. Нам імпонує такий хід подій і такі умови.» – повідомляє жінка.Коли запитуємо, які ж обов’язки належатимуть фактичному батькові доньки, Олексій відповідає:
«Так, дуже цікава ситуація складається. Я сам виріс у звичайній сім’ї, де є тільки одна мама та один тато. Думаю, нашій доні буде дещо незвично бачити, що в інших саме так, а в неї аж чотири батьки. Але кожного із нас це й справді влаштовує. Ми готові виховувати дитину разом. Інколи ми з хлопцями навіть жартуємо, що для доні фраза “запитай у тата” стане безкінечним ланцюжком.»
Однак помічаємо, що далеко не всі поділяють таку думку, як би на цьому не наполягала героїня розповіді.
«Мої знайомі частково знають, про кількість женихів моєї дівчини, але стараються ставитися до цього нормально. Складніша ситуація з батьками їм таке збагнути важче. І в дечому я також можу їх зрозуміти. Це доволі незвично для традиційних сімей. І, напевне, я й сам ще тільки звикаю до подібного. Тут потрібне час. Більшість людей звикла, що одна людина має бути на все життя. Кожен чинить так, як комфортніше йому.»- ділиться Сергій.
Двоє перших хлопців додають, що їхні сім’ї і досі не поділяють такої позиції. Але поступово йдуть до прийняття. Найбільше допомагає вагітність. Бажання стати бабусею та дідусем і поняньчитися з онуками все ж таки бере гору.
Сама ж жінка, кохання якої, як бачимо, безмежне, зізнається, що буде не проти, якщо хтось із її суджених захоче мати ще одну дівчину. У кожного з них власна спальна, тож жодних перепон дівчина не бачить.
На питання про ревність хлопці відповідають:
«Є цілком гуманні способи проявляти її, без гніву, істерик та скандалів. Ми всі – дорослі люди і робимо власний вибір, не посягаючи на права іншого. Тож головне – тримати себе і руках і говорити одне з одним. Саме на діалозі й будуються здорові та міцні відносини.»
Як до суджень нашої героїні ставитеся Ви?
Чи наважилися б на подібні експерименти?
