– А, це знову ви. Ну проходьте, раз вже тут – з кислим виразом обличчя зустрів Ігор свою тещу.
Тамара Сергіївна люто зиркнула з-під лоба на чоловіка.
– Привіт, Оксанко! Рада тебе бачити! – з розпростертими обіймами сказала жінка, коли побачила свою доньку.
– Привіт, мамо! І я також дуже рада! А ти чому прийшла?.. Ми тебе наче не чекали. Ти повз проходила? – відповіла донька
– І яким тільки вітром її сюди занесло? – пробурмотів чоловік – Дозвольте ваше пальто взяти.
Пані Тамара скривилася від такої єхидної пропозиції.
– Так ось проходила, та й думаю, зайду до вас, провідаю. Скучила за тобою, донечко.
– Так у нас за один день нічого не змінилося, ти вчора також у нас була. Все як завжди.
– Та у тебе ніколи нічого не поміняється з цим от – поглядом кинула на Ігоря – А якби за Бориса вийшла, то жила, немов у Бога за пазухою.
– Мамо!- крізь зуби промовила донька – Скільки разів я тебе просила не починати цю тему? У мене все прекрасно.
– Ага, я бачу. Така шкіра бліда, кола під очима, бачу, що виглядаєш втомлено. Та ще й так схудла! Чи у вас не вистачає грошей на продукти? Ти мені тільки скажи, для рідної дитини нічого не шкода! – продовжила далі мати, не дивлячись на прохання Оксани. Сіла у крісло та оком кинула на кімнату – стара, видно, що пара бідно живе.
– Мамо, у нас все добре, нам вистачає грошей. Мій чоловік працює, я нещодавно на нову роботу влаштувалася.
– Ти що! Яка робота! Хіба це нормально – жінка у сім’ї працює. Він один працював, поки я тебе виховувала. І ми собі ні в чому не відмовляли. От твій тато міг нас забезпечувати, у нього була зарплата хороша. Не те, що деякі…. – сказала жінка та косо глянула за Ігоря. Та він промовчав, не піддався на таку провокацію.
– От моя сусідка такого хорошого зятя має! Свій власний бізнес відкрив, щороку возить свою тещу на море закордон.
– Не хвилюйтеся. От я доживу до такого віку, як ви, і буду мати хоч три власні справи – відповів спокійним тоном чоловік. – Хоча навіть п’ять буду мати!
– Ігорю, припини, будь ласка.
-Ти тільки глянь, як хамить! Таким невихований, мав би сором!
– Мамо, а ти його не провокуй уїдливими словами.
Чоловік навіть бровою не повів на такі кпини від пані Тамари.
– Можливо, бажаєте чаю? Заспокійливого? – спокійно запитав він у пенсіонерки.
-Так. Я звикла з таким тестем пити багато чаю, а особливо – заспокійливого.
-Чудово. Але от закінчився у нас час, особливо – ваш улюблений. Шкода, що через таке вам потрібно йти додому – з усмішкою промовив Ігор.
Тамара Сергіївна вмить підскочила з крісла, немов її хтось вкусив.
– А твій батько ніколи так не розмовляв з твоєю бабусею! Він її любив та поважав!
– Та це просто він не розумів вашої мови. Ви там на якій спілкуєтеся? По-зміїному? Бачте, а мене Бог нагородив таким талантом.
Від почутого теща аж скривилася. Раптово поблідла та схопилася за серце.
– Бачиш, доню, на кого ти матір рідну проміняла!
– Я тебе не проміняла, мамо, я заміж вийшла. Ігорю, хутчіше, принеси води!
– Так нехай у себе на кухні й вип’є. У нас ні чаю, ні води – нічого.
– Досить! Набридло це все слухати. Піду батька провідаю. – крикнула Оксана, швидко накинула пальто та грюкнула дверима.
Теща та зять перезирнулися.
– Ну це ти, Ігорку, дарма про вік сказав. Я ще ого-го.
Вони разом зайшли на кухню. Чоловік поставив чайник на плиту, а пані Тамара витягла з кишені колоду гральних карт.
– Але подивіться, як гарно вийшло ! Ех, відчуваю, що не ту професію обрав. Треба було в театральне поступати.
– Та гарно. Але одного дня Оксана дізнається про це все і що скаже? Ох, я її знаю – кричати буде.
– От коли дізнається – тоді будемо виправдовуватися. А зараз розкидайте колоду – посміхнувся Ігор та налив жінці чаю. З ромашкою.
А ваші рідні добре спілкуються між собою?
