Я вже цю історію ледь не пам’ять знаю. Кожного разу на річницю весілля мої батьки розповідають про те, як вони познайомилися.
У 24 тато вирішив одружитися зі своєю одногрупницею – Ілоною. Вона була дуже гарною дівчиною, розумною, працьовитою та з хорошої родини. Про таку дружину можна лише мріяти.
Почали готуватися до весілля – вибрали ресторан, склали меню. Батьки нареченої почали вже навіть сукню їй шити. Знайшли хорошого кравця. Вже майже все було готове до святкування.
Наречений і наречена в ейфорії, родичі в приємних клопотах, гості розщедрюються на подарунки. Нічого не віщувало того, що ця весілля не відбудеться. Навпаки, все йшло ідеально, ніяких накладок і непередбачених ситуацій.
Ось тільки за два дні до весілля, від нервового напруження у мами нареченого спину прихопило. Намазали маззю – толку немає. Подзвонила вона до знайомого лікаря:
«Рятуйте, за два дні ви повинні мене на ноги поставити»
Лікар пообіцяла надіслати медсестру, щоб та зробила якийсь чарівний укол. Мама відповіла, що не пошкодує ніяких грошей і обов’язково щедро віддячить своїх рятівників.
Медсестру Інгу наречений в перший її візит вдома не застав. А за день до весілля сам відкрив їй двері, пропустив у квартиру і обімлів. Перед ним стояла та, за якою він би на край світу пішов. Інга ввійшла в квартиру, зняла пальто, передала його на руки збентеженому юнакові і пройшла в кімнату. Її ж і інші хворі чекають.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тато так і залишився стояти в коридорі, з пальто в руках. Інга зробила укол, вийшла в коридор, одяглася і попрощалася. Тато за нею. Телефонів мобільних в той час не було, а якщо і були – то не у всіх. Рідня турбується. А знайти його не можуть. Він, як хвостик, за Інгою. Проводжав її за всіма адресами.
Вечір. Пізно. Вона його додому жене. А він каже:
«Не піду я додому. Буду на лавці біля твого будинку ночувати»
«Навіщо?» – здивувалася Інга.
«Ну ви тоді підніміться, від мене додому зателефонуйте. Батьки ж хвилюються ваші!»
Тато подзвонив своїм батькам. Вони жодному його слову не повірили. Вирішили, що у нареченого шок від надміру почуттів. І те, що він несе маячню – в межах норми. Він, як відповідальний громадянин, обов’язково прийде в РАГС. Нічого скасовувати не стали. І дарма.
Наречений на весілля не з’явився.
Наречена зі своїми батьками істерик не влаштовували. Майже хором по-філософськи висловили: «Значить, не судилося бути разом».
Поведінка людей в несподіваних ситуаціях – теж свого роду культура. Мама нареченого розплакалася, розуміючи, вони таку культурну наречену і її сім’ю упустили. І при всіх присутніх пообіцяла розібратися з сином.
А син, щасливий, закоханий, окрилений ще пів року навколо Інги кружляв. Поки вона за нього заміж не вийшла. І народилися у них ми – я і 2 моїх брата.
Тільки через декілька років таткові батьки все-таки прийняли у родину мою маму та забули про таку цікаву ситуацію. Ось так у народі кажуть – від своєї долі ти ніколи не втечеш!
І тільки через роки бабуся і дідусь пробачили синові його каприз. Від долі не втечеш, навіть якщо доводиться бігти від вінця в протилежну сторону.
А ви вірите у такі доленосні зустрічі? Кого б ви обрали?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
