Я нещодавно переїхала з чоловіком у новий будинок. Одразу потоваришував з сусідкою Аліною, ще й наші дітки були одного віку. Я часто приходила до них у гості та Аліна частувала мене смачними тортиками. Поки сусідка у декреті, то випікає різні кондитерські вироби – тістечка, тортики, печиво. Так сказати, додатковий заробіток. Я обожнюю її фірмовий “Наполеон”. Крем аж тане у роті, а коржі такі пухкі. Словом, у неї просто золоті руки!
Вчора зайшла після роботи до неї у гості та помітила, що Аліна дуже сумна. Сіли на кухні та дівчина почала скаржитися на родину свого чоловіка.
Її сім’я живе в чоловікових батьків. Часто навідується сестра чоловіка з сім’єю, тож влаштовують родинні застілля. Ось так і було того разу, коли Аліна спекла свій неймовірний “Наполеон”. Але гості також приїхали з тортом, ще й з “Наполеоном”, але купованим.
Сіли за чаювання і розрізали обидва торти. А свекруха почала своє, мовляв, у купованого крем смачніший, тісто краще, тримається добре, в роті тане… Дівчина мовчки взяла цілий торт і викинула в смітник. Після цього зі спокійним лицем сіла за стіл і мовила: «Мамо, вам же не сподобалося!».
Ну і всі потім мовчали. Тільки чоловік Аліни потім підійшов та сказати на кухні “ти молодець, що так вчинила”.
– Нехай його мама спершу думає, а потім говорить. Адже я так старалася, а ніхто навіть дякую не сказав, – дорікала Аліна.
І я її підтримую. Адже чужу працю потрібно цінувати!
А ви погоджуєтеся з такими словами? Дівчина вчинила правильно?
