Я завжди думала, що всі різноманітні життєві непорозуміння та негаразди трапляються лише в неблагополучних сім’ях. Не могла навіть собі уявити, що таке може трапитися в нашій сім’ї.
Моя історія розпочалася ще в далекому 2002 році. Моя мама виїхала на заробітки в Німеччину. На той час я навчалася в університеті та жила в двокімнатній квартирі, яку залишила мені мама. Ось так я почала своє доросле життя, одна, у великому місті. Я відчувала, що мою маму мучила совість за те, що я залишилися одна, тому вона мені щомісячно висилала велику суму грошей, а також купила мені телефон, щоб мати можливість зі мною зідзвонюватися.
Я досить добре навчалася, але попри це завжди любила відвідувати нічні клуби. Оскільки у мене не було особливого контролю зі сторони матері, то моє життя було досить насичене та колоритне.
Так непомітно для мене пройшов рік. До завершення навчання в університеті залишалося всього декілька місяців. моя мама запропонувала переїхати до неї, але я не була в захваті від такої ідеї. В Києві мені досить непогано жилось. Правда моє благополучне життя зовсім скоро завершилося. Одного разу мене почало нудити, я почала відчувати слабкість та втому. Прийшла на прийом до лікаря, мене направили на здачу аналізів. Лікар запідозрив, що я можу бути вагітною. В голові тоді були різноманітні думки – тільки б не зараз
Аналізи підтвердили мою вагітність. Йшов другий місяць, але ось хто був батьком, точно сказати не могла. У мене були три кандидати на цю роль.
Я взагалі не хотіла сповіщати мамі такі новини, попри те, що вона була далеко.
Невдовзі у мене народилася дівчинка. Я ще досі не знала, хто був її батьком. На відкладені гроші, я вирішила найняти няню. З мамою на дану тему я не говорила, чомусь мені було дуже соромно та не зручно перед нею.
Я лише знала групу крові дівчинки, тому сподівалася, що по ній зможу легко визначити, що її батько. Але група крові виявилася така ж, як і у мене.
Моя мама декілька разів хотіла приїхати в Київ, але завжди різноманітні обставини змушували її відкладати цю поїздку.
Няня повторювала мені, що з дитиною варто виходити на прогулянки, але я дуже не хотіла, щоб мої сусіди бачили мене з коляскою. Мені було дуже стидно. Я взагалі не хотіла щось їм доводити та пояснювати. З нянею я домовилася, щоб вона забрала на деякий період дівчинку до себе.
Пройшов рік, я навідувала свою дівчинку щотижня. За цей час мені вдалося з’ясувати хто її батько. невдовзі няня почала себе погано почувати і повідомила мені, що дитину потрібно забрати назад. Додому я не хотіла її забирати, тому дізналася адресу її батька, зібрала речі та поїхала туди.
Двері мені відчинила його мама. Її приголомшили новини про те, що її син – став батьком. Але ніжно взяла дівчинку на руки та усміхнулася. Я запиталася, чи можна у них залишити дитину. Вона погодилася. Моє життя повернулося в колишнє русло. Я телефонувала щодня та запитувала як моя дівчинка. У неї все було добре.
Мама прилетіла в Київ, я була дуже рада її бачити. І звичайно, трапилося те, чого я дуже боялася. Сусідка по квартирній площадці чула крики дитини в нашій квартирі, а пізніше дитина зникла. Всім було дуже цікаво, що ж трапилося?
Мама прибігла в квартиру та почала мене запитувати, де я поділа дитину. Тепер мені потрібно було їй все розповісти. Ми одразу викликали таксі та поїхали до дівчинки. Дві бабусі просто плакали від щастя. Але з батьком я так і не встигла толком поговорити. Ось та ми стали батьками.
Мама не могла стримувати сліз, вона у всіх бідах продовжувала винити лише себе. Сказала, що залишила мене напризволяще та поїхала в Німеччину шукати кращої долі.
Поступово наше життя почало налагоджуватися. Я забрала свою рідну донечку додому. Мама ще рік висилала нам гроші з Німеччини, а потім повернулася додому. Сказала, що хоче бути зі своєю сім’єю.
А вам сподобалася історія?
