Антоніна похапцем збирала свої речі. Вона хотіла якомога швидше втекти з цієї кватири і назавжди забути останні 5 років життя, які вона провела з Віталієм. Хоча для цього не потрібно було багато зусиль, адже за цей час нічого особливого й не відбувалося. Кожен новий день не відрізнявся від попереднього.
Взагалі Тоня вийшла заміж одразу після школи. Причина: незапланована вагітність. Але як часто буває в таких випадках, з батьком дитини вони швидко розлучилися. Після цього дівчина повернулася в батьківський дім, де займалася вихованням малюка і доглядом за матір’ю.
Про нові відносини Антоніна навіть не думала. Кому ж вона потрібна із зайвим причепом? Однак випадково доля звела їх з Віталієм. Вперше вони зіткнулися в автобусі, де й познайомилися. Друге побачення провели за вибором продуктів і приготуванням вечері. Ще тоді дівчина помітила, що її обранець дуже ретельно обирай харчі й орієнтується на найдешевші ціни й акції. А третє побачення затягнулося до опівночі, тому Віталій запропонував Тоні переночувати в нього. Після цього вони й з’їхалися разом.
Життя дівчини перетворилося на день бабака. Вона ходила на роботу, займалася хатніми обов’язками, їздила допомагати матері. Хоча Антоніна обожнювала свята і веселощі, але її співмешканець (чоловік був проти узаконення стосунків) надавав перевагу простим вечорам перед телевізором. Бувало, що дівчина готувала вишукані страви і накривала на стіл, але усі її старання залишалися непоміченими, бо Віталію достатньо відварених макаронів із сарделькою.
Трохи згодом матір Тоні померла, але натомість залишилися борги, в які сім’я влізла через дороге лікування. Вирішили здавати в оренду квартиру небіжчиці, щоб мати додатковий дохід.
Тим часом Антоніна ставала дедалі сумнішою. Не таким вона уявляла своє життя. Де та радість і щастя про які всі говорять? Довелося змиритися з рутиною і тішитися принаймні спокійним і розміреним будням. Хіба треба більшого?
Того дня дівчина поїхала на квартиру матері, щоб поприбирати там після виселення чергових квартирантів. Рієлтор запропонував їй продати нерухомість, мовляв, у нього є покупці, які готові заплатити повну суму. Гроші не були б зайвими для Тоні, але на цей крок вона зважитися не могла. Залишатися без власного житла страшно. Ні, Віталій не вигнав би її на вулицю, але щось всередині її душі чинило супротив.
Ввечері втомлена Антоніна поверталася додому. На вулиці було тепло. Прийшов час заховати зимові речі і витягнути весняні. Відкладати цю справу дівчина не стала, тому одразу ж взялася перебирати гардероб.
В одній із коробок лежали туфлі з телячої шкіри. Модель була універсальною, а стан взуття – відмінним. Однак ця пара викликала в Тоні злість і обурення. Якось вони з чоловіком були на відкритті новенького магазину, коли діяли хороші знижки. Віталій вмів робити вигідні покупки і завжди намагався зекономити. Саме він підтакував Тоні, коли консультант запропонувала їй поміряти пару туфельок.
Диво, але взуття сіло на ніжку дівчини ідеально. Це була любов з першого погляду. Антоніна не могла повірити у своє щастя, адже чоловік запропонував їй купити ці туфлі, бо ціна наче хороша – тисяча гривень.
Тоня отримала заповідну коробку із взуттям і пішла на касу, але коли до неї дійшла черга розрахуватися, Віталія поруч не було. Він чекав її за межами магазину. Дівчина з соромом розуміла, що у її гаманці грошей вистачить лише на проїзд. Вона почервоніла і сказала, що не може заплатити, бо забула усі кошти вдома.
Коли Тоня розчарована вийшла з магазину, чоловік запитав:
– Чому ж ти не купила туфлі?
– Грошей не вистачило, – ніяково відказала вона.
– Зрозуміло, – хмикнув чоловік.
Через місяць Антоніна змогла відкласти потрібну суму, але тих туфель в магазині вже не було.
Натомість Віталій відвів її в інший магазин з дешевим асортиментом. Там дівчина поміряла кілька варіантів, але все було не те. Зрештою вони зупинилися на схожих туфлях. Чоловік переконав Тоню їх купити, мовляв, якість хороша і будуть добре носитися.
Однак новенька пара натирала своїй власниці ноги і була дуже незручною. Антоніна не витримала і заховала ці туфлі назад в коробку, а сама продовжила носити старі босоніжки. Тепер кожної весни запакована коробка нагадувала їй про ту ситуацію і сором, який довелося пережити.
Все частіше Тоня звертала увагу на жадібність Віталіка, яка не давала їй вільно дихати. Він купував в магазині тільки те, що входило у його список. Будь-які відхилення були під забороною. Дівчині доводилося потайки купувати банку з улюбленими оливками чи мідіями і їсти їх прямо в парку, щоб не отримувати від чоловіка дозу докорів й осуду.
Антоніна думала, що вона нічого не вартує, тому продовжувала терпіти таке ставлення і жити в рамках, які так гнітили її душу. У якомусь фільмі вона почула фразу: “Сьогодні перший день решти твого життя”. А вона так і не з’їздила в Ботанічний сад, помилуватися квітучим бузком. Хоч і збиралася вже кілька років підряд.
Їй так захотілося купити пару оберемків бузку і розставити по невеликому букету в кожній кімнаті, щоб насолоджуватися цим квітучим запахом. Але Віталій чутливий до запахів, не переносить не те що квіти, навіть парфуми. Їй доведеться брехати, що вона не купила бузок, а наламала її в сусідньому дворі. Та пішов він до біса!
Антоніна взяла сумку і почала збирати свої речі. Досить! Здавалося, що життя пролітає повз неї і так більше не могло продовжуватися.
Бузок цвіте всього один раз в рік. А сьогодні перший день її нового життя.
А що ви думаєте про стиль життя чоловіка? Чи правильно вчинила дівчина у цій ситуації?
