— У тебе син відмінник круглий у школі був, і інститут дипломом з відзнакою закінчив, а ти спокійно сидиш і дивишся на те, кого він тобі в дім приведе? Ти при своєму розумі?
15 років тому, коли мій син тільки почав зустрічатися зі своєю дружиною Оленою, сталася у нас сутичка з моєю рідною сестрою. Сестра молодша за мене, її власні діти тоді були ще підлітками, а мій “заженихався”.
Що такого зробила моя майбутня невістка? Чим вона себе скомпрометувала, та ще й в очах моєї сестри? О, це жах:
— Я вчора з подругою заговорилася, стояли на вулиці біля торговельного центру, а тут племінник іде з цією Оленкою, – продовжувала сестра, – ну і подруга моя, виявляється, прекрасно цю дівицю знає!
— І що? – запитую.
— І то, ця пані прибиральницею працює в них на заводі! Уявляєш? Прибиральницею!
Моя перша реакція: зітхання полегшення. Ні, самі зрозумійте, я побоювалася почути, що майбутня невістка займається прямим продажем себе самої в якихось поганих місцях нашого міста. Аж ні, всього лише прибиральниця на заводі.
Але я задумалася, як так? Зі слів сина, Олена інститут закінчує. Мені вистачило розуму і такту обережно сина розпитати. Виявилося, що від мами Олени пішов батько, у неї двоє молодших братів, ось дівчисько вечорами і підробляло. Прибиральницею.
Я після цього невістку майбутню поважала, закінчила вона інститут, одружилися вони, вже 13 років у шлюбі, у мене онука росте, розумниця, красуня. Із невісткою стосунки чудові. До чого хвалюся? Зараз розповім.
4 роки тому син сестри, мій старший племінник, вирішив одружитися. Сестриця стояла буквально «на вухах»: сім’я у невістки небагата, як жити будуть, на що жити будуть?
— Можно подумати, – кажу їй, – у тебе син просто олігарх і вступає в страшний мезальянс.
— Ось саме що не олігарх, – відповідає, – я все життя йому навіювала, що одружуватися треба так, щоб голову хоч трохи підняти, щоб зробити крок угору, а він що знайшов? Тепер квартиру знімати, пахати на кредити, а декрет? Як жити вони будуть, якщо дитина буде?
Я плечима знизала, на мій погляд, одружуватися треба з тією, що тобі підходить, по любові треба одружуватися. І що в кредиті страшного? Мої молоді з кредитом впоралися за 10 років, почавши збирати з нуля. І на оренді жили, і дитина є.
Племінник мій хлопець із лінню, завжди таким був. Сестра доньку свою ганяла, а в синові у всьому потурала. Ми з Оленою ще пошепотілися на цю тему: важко доведеться дружині молодій.
— Він дуже залюблений, та ще сестра моя неодмінно буде в їхнє життя лізти, не пощастило Ганнусі, – так я вважала.
Помилилася, але тільки трохи. Ганнуся, як виявилося, коштувала своєї свекрухи. Сестра їй слово – та їй у відповідь 10. В образу себе не давала, а племінник, особливо в перші роки, своїй дружині буквально в рот дивився, мамині слова повз вуха пропускав. І на орендованому житлі вони жили, і на внесок у своє збирали, і дитину ризикнули завести.
Ось під час декрету в родині племінника все і пішло шкереберть. Аня вдома сіла із сином, племінник роботу примудрився втратити. Знайшов нову, щоправда, швидко. Але грошей там платили набагато менше.
— Ось як їм жити, – скаржилася сестра, – Аня сидить і боки наїдає, а за квартиру платити треба, харчуватися треба…
— Ну то нехай підробіток шукає твій син, – кажу, – багато молодих зараз крутяться: хто таксує (у племінника машина є), хто машини перебирає, хто ремонтами по вихідних займається.
— Він буде жили рвати? – обурилася сестра, – Він і так на фізичну роботу влаштувався і це після офісу! А потім що? Болячки у 26 років?
Ну, думаю, все зрозуміло. Синочка шкода, ясна річ. Але сестра знайшла причину фінансових труднощів сім’ї сина: невістка, яка сидить удома і боки наїдає. А раз Анюта причина, то Ані труднощі треба і вирішувати. Бурхливу кипучу діяльність розвела сестра і одного разу з’явилася в сім’ю сина з цінною пропозицією (сама ж усе й розповіла потім про те, як справа була).
— Анюто, я тут думала, що робити, як вам жити. І я знайшла вихід. Мені тут подруга адресу і телефончик дала. Ну це про роботу. Ні, не чоловікові. Тобі. Прибиральниця потрібна. Робота вечорами. Давай-но ти, влаштовуйся. Там можна без оформлення, за договором. Можу навіть я оформитися зі своїми документами, а ти працюй.
— Куди влаштуватися? Кому? – не розуміє Аня, – Мені? Та Ви з глузду з’їхали? У мене дитині півроку!
— Ой, та з дитиною придумаємо, не переживай. Чоловік буде вечорами з дитиною сидіти, він же до цього часу з роботи вже приходить. І я зможу його підстрахувати. Лише тільки працюй. Бачиш же, що сім’ї важко, не тягніть ви….
І тут невістку сестри прорвало:
— Ах, сім’ї важко! Ах, чоловік буде сидіти і Ви допоможете? А чи не легше моєму чоловікові піти й підлоги мити як підробіток? Тоді і мені не треба буде від немовляти відриватися, і Ви зможете розпоряджатися своїм часом, я ж допомоги з дитиною не попрошу?
— Ну ти зовсім з глузду з’їхала? Чоловік буде ганчіркою возити? Ганьба яка! Та ще й після роботи! Він втомлений приходить…
— А я відпочиваю весь день? Для мене ганчіркою махати не ганьба? Чоловік став мало заробляти, чоловік нехай і напружується!
— Вона мене вигнала, уявляєш, – мало не плакала сестра потім, – бачиш, їй, королеві, робота прибиральниці не підходить. Пам’ятаєш, твоя невістка працювала і нічого…
Що я могла сказати сестрі? Аня відмовилася від роботи. Її право, зрештою, декрет – робота важча за багатьох. І відмовилася вона не тому, що робота ганебна. І моя невістка працювала прибиральницею не в декреті.
Подумала я, хотіла сказати багато чого, але промовчала, навіщо даремно повітря ганяти? Через півроку Аня з дитиною з’їхала до своїх батьків після серії скандалів із чоловіком, який перейнявся ідеями своєї мами про те, що дружина в декреті боки наїдає і підробляти не хоче.
— Тобі з невісткою пощастило, – каже тепер сестра, – вона у тебе ніякої роботи не боялася.
Не сперечаюся, мені з невісткою пощастило, а ось Ані категорично не пощастило ні з чоловіком, ні зі свекрухою. Але це ж не моя справа, тому я знову мовчу.
А вам є що сказати?
