Діана не встигла переступити поріг квартири, як почала горланити до чоловіка:
– Це що за сморід у домі? Ти чого на мене дивишся? Вставай й відкривай вікна!
Жінка не просо говорила, вона кричала так, що її сусіди з першого поверху чули. Від тоді, від коли до них переїхала Тетяна Василівна, свекруха Діани, їй все щось було не так!
Максим навіть не звертав уваги на невдоволення дружини. Вже звик до постійних сцен. Цікаво було те, що влаштовувала вона їх лиш за відсутності Тетяни Василівни, в обличчя їй – посміхалась.
А свекруха ще 25 років тому перебралась з просторої трьохкімнатної квартири в село до чоловіка. Та житло залишила сину, от він тут з жінкою і господарював.
Минуло чимало часу, років 20, а її чоловік Петро ошелешив новиною.
– До доньки їду жити. Сам. Хочу з нею старість пробути. Тобі за спільні роки дякую. Зла не тримай на мене!
Вони не були розписані. Жили у цивільному шлюбі. ому ні на що претендувати жінка не могла. Зібрала речі і повернулась назад у своє житло. До сина з невісткою.
А молоді такого повороту подій не очікували. Точніше, Діана. Бо Максим маму з радістю прийняв. Вони були дуже близькими. З пів слова один одного розуміли. А інколи могли і не розмовляти – вся ясно, як білий день.
А Діана що? Світ їй не милий став після появи свекрухи в домі. Пережити це було не сила. Та ще й на кухню, як вона заходила, то хоч стій, хоч падай!
– Максиме, а це що за брудний посуд у мийці? Невже так важко за собою прибрати? Ти ж не свиня, то чому після тебе такий безлад! – не вгавала дружина. – Я ж з роботи, втомлена. Хіба тобі мене не шкода. Що ж ти за чоловік такий то? – і в сльози.
Максим подивився на це все і пішов до шафи, почав складати речі в дорожню сумку. Жінка аж плакати припинила.
– А куди це ти зібрався?
– Не “ти”, а “ми. Андрій в Польщу на три місяці поїхав, його квартира поки пустує. Поживемо там, тоді орендувати почнемо щось.
– Т що здурів? Який Андрій? Яка квартира? У нас же своя є. Я не хочу нікуди їхати!
– Ні, кохана. не наше це помешкання. Тум ми гості, а живемо так довго лише з волі господині. Та ти схоже забула про це! Я бачу, як тобі не просто, ому іншого варіанту не бачу. А ти не стій, давай теж допомагай речі збирати! І поприбирати ще потрібно буде, не гарно безлад після себе лишати!
Тетяна Василівна ледь не розплакалась, почала просити сина залишитись.
– Що ж я сама тут робитиму?
– Мамо, я так вирішив. Я б міг залишитись, та Діана хоче бути господинею, вона з тобою не поділить цю “посаду”. Тому по-іншому не буде!
Як ви думаєте, чому Максим так вирішив? Чи допоможе це Діані?
