Лежала в лікарні, чоловік удома з дітьми. У нас їх троє: дівчатка-близнючки і син. Старшим по три роки, молодшому – рік.
Лікарня припала на кінець літа, якраз напередодні садка для дівчаток. Варто було мені виписатися, як з усіх боків я тільки й чула:
– Який Вітька молодець!
– Справжній батько! І годував, і поїв, і медкомісію пройшов!
– Пощастило тобі з чоловіком!
– Такому треба ноги мити і воду пити! Вітьок – розумничка!
Ось так: Вітьок – розумничка. А я йому ноги не мию. Ой, непорядок!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Наші з чоловіком батьки живі-здорові. Ми обидва з повних сімей. Вітя працює вахтами. Буває, що його немає вдома по пів року. Я теж працюю. За професією – кондитер. Зараз в другому декреті поспіль. Печу на замовлення для подруг і друзів друзів.
Ми з Вітею живемо в моїй квартирі. Не буду розповідати звідки я взяла гроші на покупку. Скажу одне: житлоплоща моя, дошлюбна, куплена без допомоги родичів.
Зарплата чоловіка вдвічі вища, ніж у мене. Але і витрат у нього більше: допомога матері, шкідливі звички, невиправдане марнотратство. Отримуючи близько тридцяти тисяч за місяць роботи, Вітя доносить до сімейного бюджету близько п’ятнадцяти.
Я за всі три роки з моменту становлення матір’ю не бачила ніякої допомоги. Наші з чоловіком мами як вважають: жінка на те і жінка, що з дітьми і побутом повинна справлятися самостійно. Все по стандарту: чоловік – працює, він втомився, дружина – ломовий кінь, тягне все інше, навіть якщо теж працює.
Як виглядають мої будні з дітьми: годую, співаю, вчу малювати, літери, цифри, фігури, звірі і їх дитинчат, підтримую чистоту і порядок, купаю, лікую, ходжу по лікарнях, читаю казки, в ігровій формі діти вчать вірші.
І все я одна, без бабусь і дідусів. Я ж мати, це мій обов’язок. А ще в цей список втискувалася робота. Іноді важко.
Як провів півтора тижня мій чоловік:
Медкомісія. З онуком посиділа бабуся. Онучок до лікарів записала друга бабуся, не полінившись з ранку сходити в дитячу поліклініку і взяти талончики.
Їжа і прибирання. Знову бабусі. Обидві. Хором. Мало не плутаючись один в одної під ногами. Поки одна шурхотіла у нас вдома, друга запікала рибу та овочі у себе, щоб привезти контейнери голодному зятю, онукам і онуку.
Прогулянки. Дідусі. Ті самі дідусі, які найголосніше кричать, що займатися дітьми – жіночий обов’язок.
Заняття. Які заняття? Який розвиток? Батько і так багато робить!
В цілому Вітя провів наодинці з дітьми близько доби. Крім часу на сон. Весь інший час у нього була підмога з жалісливих небайдужих людей, які пошкодували тата з трьома дітьми.
Коли я виписалася, від мене було потрібно дві речі: віддати належне чоловікові і перестати скиглити про тяготи декрету. Адже він просидів один з трьома дітьми цілих півтора тижня! Ні краплі не втомився і зробив висновок: декрет – це курорт. Процитую: «Не розумію, з чого ти можеш втомлюватися!»
Мені стало так прикро. Мати, яка цілодобово не відходить від дітей – скиглій. А батько, при повній підтримці бабусь і дідусів, – молодець яких світ не бачив.
Окей, сказала я Віті. Раз сидіти одному з трьома дітьми так легко, то я у відпустку. На два тижні. Одна. А що? З дітьми ж просто! Як два пальці, так?
– Пф, налякала! Я впораюся! – розщедрився Вітя.
Я поїхала. Але перед цим попросила старше покоління оглухнути, осліпнути і забути про те, як користуватися телефонами на найближчі чотирнадцять днів.
– Та ти що? Як він один! Що ти за мати? Кидаєш дітей! – в унісон заголосили бабусі.
Довелося вдатися до шантажу і налякати повним припиненням спілкування. Так, я посміла заїкнутися про те, що онучок і внука вони будуть бачити в десятки разів рідше, якщо мене не підтримають.
Я чудово відпочила, вимкнувши телефон.
Варто переступити поріг квартири, як в мої обійми впав бородатий кошлатий чоловік у брудній майці. Бабусі слово стримали: жодна з них так і не прийшла на допомогу до Віті.
І тільки тоді чоловік визнав, що декрет – робота. І ще яка. Тепер, варто кому-небудь зі старшого покоління почати знецінювати працю матері вдома, Вітя шулікою всіх розганяє.
Ще він переглянув свої витрати. Зокрема, ущемив мати, яка працює і кинув шкідливі звички. Він оцінив, що я і так втомлююся, а ще беру замовлення. Так і сказав: «Сиди з дітьми, гроші будуть». Мінус моя робота, великий плюс до вільного часу.
Деякі люди, які в курсі цієї історії, до сих пір називають мене зозулею. Та й не важливо. Головне, що ефект є. Мої працю оцінили. Нарешті.
А ваші батьки допомагають вам з маленькими дітьми?
Натуральний розчин, який швидко відбілить навіть найбрудніші речі.
Маківник, як пекла моя бабуся. Улюблена випічка всієї родини, смачно завжди!
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Іду дорогою додому і бачу – 500 гривень. Лежать на землі. Хотіла пройти повз, згадавши бабусині повір’я “Візьмеш чужі гроші – забереш собі усі людські біди”
Майструємо еко-декор із соломи: 20 ідей
Здається, що ці знаменитості подорожують у часі. Невже машина часу існує?
Кращі рецепти сирників з домашнього сиру
2 модні короткі стрижки, які будуть актуальні цього літа
Наймудріша притча про те, як перевірити свої почуття
Малюка довго ніхто не забирав з пологового відділення. Буває таке. Відмовилися, і як на зло ніхто не виявляв бажання. Так що, малюк застряг там
15 яскравих фотографій, на які хочеться постійно дивитися
15 людей, які вирішували повсякденні проблеми нестандартними (і іноді геніальними) способами
Прості обійми рідної людини – неймовірний джерело сил і тепла
Мариновані сливи. Відкoли вперше скyштувала, мариную багато банок!
20 фраз, які говорять чоловіки, коли зраджують
25 зворушливих фото, які розтоплять навіть “залізні” серця
Зрозуміти інтроверта: 15 світлин, які справді допоможуть
Соковита та дуже смачна запечена скумбрія. Гарний рецепт господині на замітку
Скільки цифр на малюнку? Онучка вирішила, а я не змогла
