У нас намічалась вечірка в університеті. Я вже й не думала іти, адже братика залишити було ні з ким. Мама працює у нічну зміну. А батька у нас немає, пішов, ще коли Сашко був маленький.
До квартири зайшла бабуся.
– Лізочко, я вже є. Можеш збиратися і виходити — кричала бабця з коридору. Я вийшла до неї.
– Я не піду нікуди, бабусю.
– Тобто? Я ж спеціально прийшла, щоб з Сашком посидіти. Давай збирайся нема чого сидіти. Треба ж тобі принца шукати..
– Та вже там усі по парах, лиш я сама прийду.
– Це як? Ти що у мене біда ворона? Не має жодного кавалера?
– Так, біла. І некрасива..Тому ніхто на мене і не дивиться.
– Що ти таке верзеш? Як це не красива? Ти у мене найкраща.
– Так, тільки ця краса чомусь помітна лише тобі.
Я завжди думала, що зі мною щось не так. Хоч я і вдягаюсь, як інші дівчатка, і косметикою тією ж користуюсь, а хлопці на мене уваги не звертали.
– Ну гаразд. Отже, настав час для бабусиних хитрощів — загадково промовила бабуся.
– Для чого? – перепитала я.
– Побачиш. Іди у ванну, помий голову. Тільки волосся після цього не суши.
Я геть нічого не зрозуміла. Та пішла робити те, що вона сказала. Прийшла на кухню, а бабця стояла біля столу.
– Ставай біля мене. Будемо зараз тісто на пиріжки замішувати. З капустою..
– Бабусю, але в мене зараз волосся пропахне тією капустою.
– Нічого, онучко, то чарівний аромат, хлопцям він подобається.
– Та ні, ти помиляєшся. Хлопці зараз клюють лиш на аромат дорогих парфумів.
– Ти ще багато чого не знаєш. Нумо підходь до мене.
– Мало того що на мене не дивились, то тепер ще й втікати будуть, від цього запаху.
– А може облизуватимуться. Не перевіриш — не дізнаєшся, У вас либонь, багато хлопців з інших міст приїхали вчитись?
– Ну так, багато.
– І вони постійно голодні?
– Так, тільки про їжу й говорять!
– Ох, то вони сьогодні будуть кола біля тебе нарізати. А посперечаймось, що ти сьогодні додому не сама прийдеш?
– Бабусю, ти з мене смієшся..
Через пів години на кухні пахло пиріжками. Завдяки бабусиним старанням і вмовлянням я все ж зібралась на вечірку.
Хто б подумав, що бабусині хитрощі спрацювали! До мене тепер просились на пиріжки пів групи! А Андрій взагалі запросив на побачення! Я була безмежно їй вдячна. Їй вдалось розвіяти мої комплекси. Тепер я знала, що зі мною все гаразд. Я просто хотіла бути схожою на когось і втратила себе.. Тому була і нецікава.
А як вам така “хитрість”?
