Вова проводив всі дні в комп’ютерному клубі. Тут у нього була своя схованка. Йому нещодавно виповнилося лише 12 років, але замість спокійного та розміреного дитинства, він лише чув скандали та вічні з’ясування стосунків своїх батьків. Вони вже давно встигли всім набриднути: пересварилися з сусідами, начальством, а стареньку бабусю просто доводили до сліз. Вова не міг усвідомити, чому бабуся повинна це все терпіти. Вона пустила жити їх до себе, а отримала взамін лише знущання.
Зарплату батькам вже декілька місяців не виплачували, тому всі “сиділи” на бабусиній шиї. Бабуся Ліка – перекладач, вона ніколи не сиділа на місці, навіть, коли вийшла на пенсію. Завжди займалася з учнями, шукала додатковий підробіток, читала різноманітні лекції. А у батьків нічого не мінялося, лише з кожним днем ситуація погіршувалася. Ось Вова і прийняв для себе рішення. Бабусю він надзвичайно сильно любив, вона завжди доглядала за ним та дбайливо ставилася. Ось Вові і прийшла геніальна думка: “Потрібно розмістити оголошення на сайті знайомств. Бабуся моя – дуже гарна жінка, точно зможе комусь сподобатися та з’їхати з цієї квартири”.
– Ліка, я хочу подати оголошення на сайт знайомств. Хочу, щоб ти познайомилася з чоловіком.
– Ну гаразд, – посміхнулася бабуся, – ти спершу його напиши на німецькій, нідерландській та французькій. І якщо у тексті не буде помилок, то можеш його публікувати.
І знаєте що? Вова не зробив жодної помилки: “Красива та приємна жінка, яка смачно готує та знає 6 мов, шукає чоловіка для створення сім’ї”. Він сфотографував свою бабусю та вибрав дві найкрасивіші фотографії. Залишився останній штрих: pалишилося тільки натиснути кнопку на клавіатурі.
Кожного дня Вова невпинно перевіряв пошту, але листів не приходило. Він вже хотів зневіритися, як одного разу прийшла відповідь:
“Доброго дня, мене звати Мартін, я теж самотній. Я буду дуже радий, якщо з вами познайомлюся. В Київ прилітаю через 5 днів. Якщо ви бажаєте зустрітися та випити чашку кави, то буду дуже щасливий. Вкажіть зручне для вас місце та час”. І прикріплена в кінці листа фотографія високого чоловіка. Треба бігти додому та повідомити бабусі, а ще, швидко дати відповідь.
Бабуся Вови тільки зітхнула: “Але ти у мене потішний. Підводити тебе я не буду, тому біжи відповідати”.
Бабуся приїхала на побачення, батькам ми нічого не розповіли, бо вони б лише почали кричати.
З побачення бабуся прийшла досить пізно, а в руках у неї був великий букет квітів, а ще торбинка з різноманітними смаколиками.
– Він дуже елегантний чоловік.
– Тобі він сподобався, бабусю? – запитав Вова.
– Так, навіть дуже. Одразу помолодшала поруч з ним на декілька років.
Бабуся ходила на побачення щодня, поки Мартін не полетів назад додому. Після цього, звісток від нього взагалі не було. Вова почав дуже хвилюватися.
– Не переживай, можливо я йому взагалі не сподобалася.
– Такого не може бути, – відповів Вова, – ти найпрекрасніша.
Через два тижні на пошту прийшов лист. Мартін одразу ж в першому рядку написав, що хоче одружитися. Декілька разів повторив, що не хоче втрачати жодної секунди.
Вова пішов додому. Йдучи, він думав, що ж сказати бабусі.
– Ну що, прийшов лист?
– Так, – відповів Вова.
І ось, розпочалося найцікавіше.
Батьки навіть не підозрювали, що робиться у них за спиною. А коли бабуся полетіла, то всі звинувачення посипалися у сторону Вови: “Недоумок, як ми тепер проживемо?”.
В той день Вові добряче дісталося. Йшли місяці, хлопчик щодня бігав в комп’ютерний клуб. Бабуся та Мартін повинні були приїхати та провідати його на весняних канікулах. Батьки навіть перестали сваритися, тато влаштувався на роботу.
Одного разу до Вови підійшла сусідка зі словами: “Володя, маю до тебе одне прохання. Чи не міг би ти мені скласти оголошення та прикріпити його на сайті знайомств, як колись, ти зробив для своєї бабусі? Я вже втомилася бути одною”.
Звичайно, – сказав Вовка, – зроблю.
“Витончена та енергійна жінка, яка щодня займається спортом, бажає познайомитися з самодостатнім чоловіком, який не має шкідливих звичок, для створення міцної сім’ї”.
Через декілька місяців сталося чудо, сусідка постукала Вові в двері: “Хочу вас познайомити, це Ганс і він навіть трішки розмовляє українською”.
Високий рудий чоловік насупив свої брови та простягнув руку Вові і по складах сказав: “Доб-ро-го дня”…
А вам сподобалася історія?
Фото з відкритих джерел
