Уже третій місяць намагаюся розрадити рідну сестру. А річ у тім, що Андріану покинув законний чоловік. Дуже прикро, бо разом вони прожили 15 років і ніхто ніколи не сказав би, що у них є якісь непорозуміння у сім’ї. Усю свою молодість Андріана присвятила коханому. Вона весь шлюб просиділа вдома за плитою. Чоловік не дозволяв їй працювати. Мовляв, гроші зароблятиму я і оплачуватиму теж усе я, а ти за домом стеж і дітей народжуй.
Хоча все починалося дуже романтично. Закохані перетнулися ще в університеті. Відвідували спільні пари. Мирослав видався Андріані таким чемним та правильним, тож якось і вона вирішила справити на нього враження. На одній із пар вона відповіла так, як ніхто й ніколи раніше. Бажала й сама не падати нижче, ніж коханий. Так вони й захопилися одне одним. Далі почалися побачення.
Мирослав задаровував дівчину квітами, солодощами й іншими дрібницями. Дуже багато часу вони проводили разом. Тоді була пропозиція руки та серця і розкішне весілля. Жити вони вирішили у Мирославовій квартирі. і як тільки ті з’їхалися, Мирослав одразу ж почав диктувати свої правила і попередив, що працювати по дому доведеться багато. І тут гору взяла його правильність та пунктуальність. Чоловік наполягав, що за роки спільного життя дружина повинна добре навчитися прибирати, готувати, прати і виховувати діток. Зате всю матеріальну сторону він брав цілком на себе. Андріані це підходило. Так і погодили.
Щодня моя сестра вдосконалювалася у господарстві. Готувала з ранку й до самого вечора, кожну пилинку протирала, щодня прала і сушила одяг. З часом присвячувати себе побуту ввійшло у звичку. І Андріана зовсім закинула власні бажання та потреби. Пригадую, що все дитинство вона хотіла піти на дизайнерські курси і стати дизайнером одягу. Але в сімейному житті вона зовсім про це не згадувала.А тепер вона сидить навпроти мене і вмивається слізьми. А її Мирослав знайшов нову дівчинку. Та і молодша, і норовливіша – усе, чого він прагне зараз і що вибив із моєї сестри побутовими обов’язками.
Андріана й справді дуже змінилася. У неї зовсім не залишилося подруг, з якими вона могла б зустрітися. Та й бажання виходити з дому у неї немає. Зате вона готує дуже смачні страви, про більшість з яких я навіть не чула, і в її домі ідеальний порядок.
Отож і не дивно, що коханка Мирослава краща. Та дівчинка ще не зіпсована сімейним життям із ним. Але нічого. Час візьме своє. Колись і від неї підуть, бо вона стане нецікавою та нудною.
Зараз Андріана сама. Немає у неї ні чоловіка, ні дітей, ні мрій чи навіть планів на майбутнє. Залишилися з нею тільки спогади. Вона так прагнула стати ідеальною дружиною для Мирослава, що залишилася без роботи, кар’єри, хобі та бажання робити щось, окрім прибирання в домі. Благо колишній погодився розділити майно навпіл. Хоч тут вчинив по-людськи. Але й це не компенсує втрат моєї сестри.
Зараз мені так шкода її. Але я навіть не знаю, чим можу зарадити. Думаю, картина, коли Мирослав приводить коханку на їхню з дружиною святкову вечерю, яку Андріана так віддано готувала для коханого, ще довго прокручуватиметься в її пам’яті.
Я справді постараюся зробити все, щоб моя сестра змогла віднайти себе. А вам, дорогі жінки, бажаю впевненості у собі та самодостатності – не губіть себе заради чоловіків, які потім за це навіть не подякують.
Як можна було б допомогти Андріані?
