У 21 рік я зустріла Богдана. Високий, красивий, ще й старший від мене на 10 років. Не сподівалася на якісь серйозні стосунки, адже у нас все почалося з невинного флірту. Однак, з часом він показав мені, що має серозні наміри. Тому почали зустрічатися. Богдан зустрічав мене з роботи та запрошував на вечерю у дорогі ресторани, постійно купував мені троянди й коштовні подарунки
Однак, був такий собі “бонус” – у нього було дві дитини – старший син Артем та молодша донька Поліна. Жінка померла давно, тому він самостійно піклувався про малюків. Незабаром ми зіграли пишне весілля – великий ресторан за містом, багато гостей, екзотичні страви. Але чоловік дещо підкорегував мою обітницю та я заприсяглася при всіх гостях… любити його дітей, як своїх рідних. Не хотіла перечити Богданові та псувати цей день.
Але я навіть не могла подумати, що після того, як стану його дружиною, моє життя перетвориться на пекло! Ми жили разом у його заміському будинку. Богдан був власником великої будівельної фірми, тому часто повертався пізно та їздив на конференції закордон. Отож, всі хатні обов’язки були на моїх плечах. Чоловік думав, що я майже не втомлююся, тому завжди дорікав, якщо бачив непомитий посуд чи крихти від хліба на столі.
– Ти ж господиня! Чому у будинку повний безлад!
– А ти б не хотів допомогти мені? Все-таки, я також працюю
– Ти? Працюєш? Я з ранку до пізньої ночі сиджу в офісі та стелюся перед замовниками, щоб заробити якомога більше грошей для родини, а ти вдома! І це ти називаєш також роботою?! Смішна!
Я сподівалася, що з часом у нас все налагодиться. Однак, через такий стрес та навантаження у мене почалися проблеми зі здоров’ям. Можливо, що Богдан нарешті допоможе мені?
– Будь ласка, наймімо хатню робітницю. Я не маю навіть часу, щоб просто прийняти ванну чи відпочити десь з подругами!
– Я тебе не розумію. Що тобі не подобається? Я дав тобі дах над головою, ти живеш моїм коштом. Здається, що ти дуже знахабніла!
– У мене часто болить спина через те, що я тягаю важкі речі через прибирання, а про город я взагалі мовчу! З ранку до ночі сапаю грядки. Я тут жінка, а не рабиня!
Ледь не щодня ми сварилися. Чоловік не хотів навіть слухати мене – адже я тут ніхто. Пригрозив, що скоро взагалі викине мене з дому.
Сподівалася, що його діти стануть розрадою. Але Поліна часто вередувала, Артем полюбляв битися. Вони не слухали мене, капризували та навіть жодного разу не допомогли у прибиранні. Хлопця цікавили тільки відеоігри, а дівчинка завжди намагалася накапостити. Вчителі часто телефонували до чоловіка та жалілися, що у доньки погані оцінки, а син взагалі прогулює школу. Тому причин для наших конфліктів побільшало.
– Ти обіцяла, що будеш за ними доглядати як рідна мама!
– Вони не хочуть мене слухатися! Артем взагалі не реагує на мої зауваження, а Поліна часто капризує. Я не можу знайти з ними спільної мови!
– Перестань мені брехати! Ти їх просто не любиш, признайся! Вони – найкращі діти у світі, а ти просто жахлива людина!
Я не могла терпіти таких образливих слів. Одного дня, коли чоловік поїхав з дітьми на відпочинок, я швидко зібрала всі свої речі та просто втекла. Переїхала на деякий час до своєї подруги. Вона була не проти, адже знала, у якій я скрутній ситуації.
Богдан щодня до мене телефонував та писав на пошту. Я заблокувала його номер та сподівалася, що він нарешті дасть мені спокій. Однак, він часто приходив до мене на роботу.
– Будь ласка, повернися додому! Ти ж моя дружина, діти без тебе не можуть!
– Досить з мене такого життя! Я подаю на розлучення, так і знай! Я стільки часу просила тебе про допомогу, але зрозуміла, що краще впораюся самостійно з усіма проблемами!
Я зрозуміла, що насправді чоловік гукав для себе не жінку для родини, а звичайну хатню робітницю.
Спершу він не хотів розлучатися й погрожував, що силою забере мене. А потім взагалі звинувачував у тому, що я погана мати та меркантильна дружина. Мені було смішно слухати такі дурні слова на суді.
Через 3 роки я познайомилася з Петром. Він нещодавно переїхав до нашого будинку та був моїм сусідом. Ми образу поладнали, адже виявилося, що у нас багато спільних інтересів! Спершу він допомагав мені полагодити кран на кухні, принести додому важкі коробки з пошти та пересунути меблі. А згодом познайомив мене зі своїм сином Івасиком. Мама проміняла родину на молодого коханця та переїхала жити закордон.
Хлопчик одразу мені сподобався. Чемний, ввічливий та розумний. Такий, як і його тато. Навіть не встигла зрозуміти, як все так швидко закрутилося, що ми почали жити всі твоє разом. А потім я вийшла заміж на Петра. Я була на сьомому небі від щастя. Здається, що я знайшла свою сім’ю. І любила Іванка як рідного сина. А скоро у нього з’явиться молодша сестричка.
Богдан не з’являвся у моєму житті. Мене не цікавили його справи та діти. Байдуже, аже його сімейка у минулому. Я не тримаю на них зла, але не хочу їх більше бачити.
На вашу думку, Богдан заслуговує на другий шанс? Що б ви могли порадити чоловікові змінити у своїй поведінці?
