Це історія моєї двоюрідної сестри Іри. Зараз їй майже 43 роки, вона тричі була заміжня, але всі рази їй не щастило, а дітей так і не з’явилося. Вона живе на орендованій квартирі, заробляє пристойні гроші на улюбленій роботі і від життя бере краще. Але так було не завжди.
Близько 5 років тому вона була заміжня і переживала, що дітей немає до сих пір, а час невблаганно минає. Іра захотіла завагітніти. Сергій, її тодішній чоловік, підтримав ідею, але нічого не виходило. Місяць за місяцем тест показував негативний результат. Це призвело до нескінченних скандалів і докорів. Як підсумок – розлучення і кінець сімейного життя.
Розлучення перетворило бажання завести дитину в маніакальну нав’язливу ідею. Звичайно, завагітніти від першого зустрічного їй не хотілося і до випадкових зв’язків вона не тяжіла. Як і варто було очікувати, всі чоловіки, з якими у неї були стосунки, зникали лише дізнавшись про її бажання завагітніти. Неодноразово вона робила екстракорпоральне запліднення, але все без успіху.
Через пів року відчайдушних спроб, витрачений час і гроші, Іра спробувала звернутися до Бога. Вона почала відвідувати храми кожен день, безперестанку молилася і ходила до святих місць, продовжуючи намагатися завагітніти завдяки ЕКО. І диво все-таки відбулося!
Іра в той же день розповіла всім про свою радість. Друзі, колеги, рідні та сусіди – всі знали і всі були раді за неї. Вона постійно турбувалася, мовляв, щось піде не так, тому намагалася з дому не виходити і зайвий раз уникати стресів. Майже всю вагітність вона пролежала на збереженні. УЗД показало, що у неї буде дівчинка. Іра відразу накупила їй всього найкрасивішого і старанно готувалася до материнства.
У пологовий будинок вона лягла раніше, ніж підійшов термін. Коли дитина народилася, я набрала Іру, хотіла привітати і дізнатися як справи, чи потрібно їй щось. Я збиралася зустріти її і дочку на виписці і запитала, коли приходити. Вона відповіла, що випишеться одна, без дівчинки … Питати я нічого не стала і зателефонувала тітці, мамі Іри. Але і вона нічого не пояснила. Просто підтвердила те, що я і так вже знала, але ніяких причин не назвала. Чесно, я була розгублена.
Через тиждень Іра була вже вдома. Всі дитячі дрібнички вона продала і продовжила жити, немов цих дев’яти місяців і не було. Я ж губилася в здогадах і все не заспокоювалася, бажаючи знати причину відмови. Я все ж з’ясувала у мами Іри, що немовля абсолютно здорове, грошей на виховання досить і житлоплощі вистачає з головою, а причини відмови ніхто не знає. Іра ретельно приховувала що ж сталося.
Сьогодні вона орендує хорошу квартиру і живе з якимось чоловіком, багато працює і виглядає задоволеною. Про те що сталося ніколи не говорить, дитини не згадує, а якщо це робить хтось за неї – змінює тему або йде в іншу кімнату. Раніше я все чекала, що Іра відкриє мені свій секрет, а зараз просто сподіваюся, що у дитини, моєї племінниці, все добре, що її візьмуть до себе з будинку малятка добрі люди і будуть любити як свою рідну дочку.
Яка ваша думка з цього приводу? Чому Іра відмовилася від довгоочікуваної дитини?
