Катерина змучено впала на диван.
– П’ять хвилин подрімаю.. – подумала дівчина.
Тільки повернулась з навчання, а зараз потрібно збиратись у ресторан. Там вона підпрацьовує посудомийницею. Їй необхідно заробляти гроші, платити гроші за кімнату, яку вона орендує.
А три роки тому все здавалось таким простим, безхмарним, безтурботним.
Тоді, коли вона жила з батьками, а вони її забезпечували. Як вона була здивована, коли у її 18 день народження матір підійшла і сказала:
– Я свій обов’язок перед державою виконала. До 18 років тебе виховувала, годувала, дах над головою давала. А тепер роби, що собі хочеш. Даю тобі два тижні, аби з’їхати з мого дому.
– Що ти таке говориш? Тобто?
– Ось так. Я ніколи не хотіла мати дітей. Не подобається мені з ними возитись. Але батько твій наполіг, я тобі ще дурненька згодилась на його вмовляння. Шкода, його вже не стало. Немає кому тебе захищати – мамині слова лезом по серцю. В Каті були дуже хороші відносини з батьком, а з матір’ю вона завжди не ладила. Ось у чому була причина.
Після того, як дівчина з’їхала з батьківського дому з мамою жодного разу не бачилась і не спілкувалась. Катерина робила спроби, виходила на контакт, та все даремно. Мама хіба зрідка відповідала на повідомлення і вітала з днем народження смс-кою.
Катерина переїхала в інше місто, перевелась туди на навчання. Їй було дуже важко. Вона боялась зіткнутись десь з матір’ю і зловити її байдужий погляд. Це б вбило дівчину морально.
Катя спала по декілька годин після навчання, а тоді бігла на роботу. Частину грошей вони відсилала матері, як “обов’язок”. Мама ж забезпечувала її багато років, тепер настала її черга відплачувати.
Минали роки. Катя вже закінчила навчання, вийшла заміж. Народила двох чудових донечок, яких кохала більше життя.
Та раптом її матері закортіло поспілкуватись донькою. І це через стільки років мовчання!
Тепер мама почала писати, дзвонити Катерині. А як дізналась про внуків, то запросила до себе в гості.
Катя приїхала, але в рідному домі залишатись не стала. Зняла номер в готелі.
Спершу дівчина вирішила поговорити з матір’ю наодинці, чоловіка з дітьми відправила у парк розваг. Дуже вже кортіло їй дізнатись, що так змінило ставлення мами.
Жінка при зустрічі з донькою поводилась так, ніби нічого не сталось, ніби вони весь цей час спілкувались. Накрила на стіл, запросила поїсти.
Тільки от Катерина не могола навіть натягнути просмішку на обличчя, в ній сиділа шалена образа на матір.
Пізніше прийшла сім’я Катерини.
Дівчатка поводились дуже сором’язливо. Бабця намагалась їх розговорити, погратись, та вони на контакт не ішли. Та це й не дивно! Вони бачили її перший раз у житті. Це була абсолютно чужа для них людина. І жодні іграшки, які вона накупила, не допоможуть їй задобритись.
Мамі не дуже це сподобалось, вони насупилась, та нічого не сказала.
Вона так і не пояснила, чому ігнорувала Катерину усі ці роки, не вибачилась перед нею.
Коли вони збирались виходити, Катерина спитала у матері:
– Ти мої перекази отримувала?
– Так, а що?
– Отже, я свій “обов’язок” перед тобою виконала. Онучок ти побачила. Більше я тебе бачити не хочу.
Катерина вийшла з квартири, навіть не оглядаючись. Вона відчувала, як мама дивиться їй у спину. Та нарешті вона відчула себе вільною..
Чи підтримуєте вчинок Катерини?
