Вчора я замислилася над тим, що Бог мене не чує. Адже я вже довгий час прошу в нього про одне й те саме, але натомість отримую ще важчі життєві негаразди та випробування. Можливо, я неправильно прошу і потрібно підібрати вірні слова, щоб мене почули.
Та потім я усвідомила, що Богу відомо усе, що ми відчуваємо. Навіть якщо ми про це не говоримо вголос. Він пам’ятає про що ми просили вчора і чого хотіли десять років тому. Він не забуває жодної молитви і безсонних ночей, проведених зі сльозами на очах і проханнями допомогти.
Насправді Бог не дає вам те, що ви просите, бо дає те, що вам потрібно. Він краще знає, що змусить ваше серце постійно радіти, а не відчувати тимчасову насолоду. Він знає вас краще, ніж ви самі.
Жодна молитва не змінить його рішення. Він має свій план стосовно вас. Можливо, Бог хоче, щоб ви довірилися йому. У дні зневіри, коли опускаються руки і здається, що немає сенсу жити далі, задумайтеся, можливо у такий спосіб Бог хоче вам щось донести. Інколи ми так зациклюємося на наших бажаннях і молитвах, що не помічаємо відповіді чи знаків, які натомість отримуємо.
Мабуть, найтісніший звязок з Богом відбувається в тиші, коли більше немає слів і навколишній світ втрачає сенс. Коли ми повність покладаємося на нього, бо знаємо, що він нам допоможе.
А що ви думаєте з цього приводу?
