Богданчик лежав у ліжку і плакав.
Плакав, бо не розумів, чому мама привела його у це місце і не повертається, він кликав її, його крихітне серденько стискалось від болю. Та нічого вдіяти не міг.
Богдан уже вдруге опинився у дитбудинку, сам того не усвідомлюючи.
Одразу після народження рідна мати відмовилась від сина.
Потім з дитбудинку його забрала сім’я Ольги та Сергія. Жінка довго не могла завагітніти, вона вже розчарувалась і вдалась до крайніх заходів. Сергій був проти. Він не розумів, як можна любити чужу для тебе дитину.
– Сподіваюсь це на краще.. – говорив він.
Чотири роки Богданчик був утіхою для Ольги, вона дбала про нього, любила. Та от вона дізналась, що вагітна. Вона була дуже щаслива. Сказала хлопчику, що у нього буде сестричка. Богданчик радів цій новині, хоч і не усвідомлював, що це означає.
Та він відчув.
Хлопчик намагався бути ближче до матері, обіймав її, цілував. А вона віддалялась від малого. Він ставав їй не потрібен. У неї ж була під серцем власна донечка. Рідна.
А Сергій взагалі перестав звертати на Богдана увагу. Його лиш годували і гарчали, як на собаку. Хлопчик багато плакав, почав мочитися ночами. Сергія це почало напрягати. Навіть вдарив малого одного разу. Богдан вперше відчув, що таке фізичний біль.
Тому Ольга з чоловіком прийняли рішення здати хлопця назад у дитбудинок. Подали документи на відмову, відвели хлопця у приміщення, з якого забрали. Посадили на стілець і пішли, навіть не обертаючись.
А Богданчик не знав, що йому робити. Сидів і плакав. Чекав, поки за ним повернуться.. Та ніхто не приходив.
Його завели у кімнату, де було багато дітей його віку. Він боявся їх. Побіг у куток, закрив обличчя руками й присів.
Так страшно, що доля хлопця залежала від цих двох дорослих людей, які просто грались з ним.А він же безневинна маленька душа, яка нічого не розуміла. Яка не знала, чому його кинули напризволяще…
Згодом Ольга померла при тяжких пологах, дитина теж не вижила. Вона отримала своє покарання за таке поводження з маленьким хлопчиком.
Сергій впав у депресію, почав пити, втратив роботу..
Маленького Богданчика через рік всиновила родина священника. З того моменту Богдан ніколи не відчував себе відкинутим і не потрібним..
Як ви думаєте, чи справедливо розпорядилась доля життям Ольги?
