Петро знайшов Джека під час лютої заметілі. Чоловік якраз повертався з чергового виклику. Коли ти один ветеринар на все місто, то постійно перебуваєш в нескінченних роз’їздах: то кури не можуть на лапи встати, то корова народжує.
Боковим зором Петро помітив цей величезний клубок шерсті. Професіонал всередині нього йому сказав: “потрібно врятувати собаку, бо замерзне до ранку”.
Поклав чоловік собаку на задні сидіння автомобілю і почав оглядати рани свого нового друга. Похитав головою і почав виконувати свою роботу: з переохолодження вивести, функцію серця підтримати, рани обробити, і, головне – підбадьорити.
У будинку Петра його дружина Маруся з жахом розглядала майже бездиханне тіло Джека. Забула вам повідомити, можливо цю собаку звали і не Джек, але нехай, поки що він залишатиметься Джеком.
Йому перебинтували лапки і нагодували теплий бульйоном. Вже через годину Джек зміг підняти голову і все детально розглянути навкруги.
Петро дуже прив’язався після цієї події до Джека. Подумки вирішив собі – якщо не знайдуться власники, то він залишить його собі.
Через день на Джека чекав просто неймовірний царський обід. Звичайно, після 5 діб голоду, йому було все смачне! Сили почали повертатися до нього. Він не згадував про те, що з ним було.
– Так, Джек, так. Все добре, – Маруся посміхнулася. – Тобі потрібно пройтися трішки.
Важко було ще Джеку підводитися на ноги та й не хотілося йому виходити на холодний сніг, але якщо господиня сказала – значить потрібно.
Тепер пес став схожий на німецьку вівчарку, але був чорний як вугіллячко.
Згодом Маруся помітила на шиї в Джека невеличкий чорний нашийник. – А раптом там телефон власників записаний? Потрібно глянути!
Але нічого там не було написано. І чому деякі власники нехтують цим? Повірте, набагато менше собак би губилося.
З роботи повернувся Петро. Оглянув Джека і залишився задоволений. Тиждень-другий і пес забігає. Адже молодий ще зовсім.
– Марусю, нам з тобою треба обов’язково відшукати господарів Джека. Обов’язково.
– Так і я про це. Ось зараз пообідаємо і зайдемо в соціальні мережі, почнемо пошук, залишимо оголошення.
Петро вже не перший раз прилаштовував собак і добре знав, що за чим потрібно робити. Вирішили для початку поглянути на всі оголошення про загублених собак. У діаметрі 100 кілометрів від містечка, де жив Петро, собак ніхто не втрачав. Не міг же Петро подумати, що собака може жити далі цієї зони пошуку. Ну як таке може бути.
Такого з ним точно ще не траплялося. Подав своє оголошення про те, що знайшов молоду вівчарку.
А в цей час у великому місті плакала дівчина. Її чотирилапий друг загубився, коли вони гуляли за містом. Пошуки проводила вся сім’я, але все безрезультатно. Онікс загубився – ось так звали нашого героя.
В той день святкували день народження одного з друзів Рити. Хлопці, як це водиться, вирішили влаштувати феєрверк. Та не простий, з бойовими патронами в багаття. Вирішили і зробили.
Але щось пішло не так, патрони не почали одразу вибухати. Всі подумали, що нічого більше трапитися не може, не вийшло зробити феєрверки, тому продовжили святкування і випустили Онікса, той одразу побіг до вогнища і став бігати навколо нього. Але вже через декілька хвилин з вогнища почали вилітати палаючі патрони, свист та гуркіт стояв неймовірний. Всі почали розбігатися в різні сторони, ніхто одразу не замітив, що пропав Онікс.
Онікс втік до жаху від болю і від якогось звіриного інстинктивного страху. Перемахуючи через замети, продираючись через ялинки, він мчав, стрімголов, не знаючи куди несуть його ноги.
Згодом, пес зрозумів, що загубився…
З важкими та болючими ранами на тілі, він просто знепритомнів.
Прокинувшись вранці, він відчув сильну слабкість і біль у пораненій лапі.
Онікс звіриним чуттям зрозумів, що треба вибиратися ближче до людей. І побрів по лісі в пошуках людей. Його подорож розтягнулося на кілька днів. І на останньому подиху він вийшов на дорогу.
Там його і підібрав Петро.
А тепер знову повернемося до Рити. Вона ще декілька днів підряд приїжджала на місце вогнища і зі всіх сил кликала собаку. На оголошення теж ніхто не відкликався…
Джек пам’ятав про Риту, але пускатися в пошуки, він більше не наважувався.
Пройшов час, Джек став батьком. Петро вирішив продати цуценят, тому виставив оголошення про те, що продаються щенята німецької вівчарки.
Мама Рити втомилася від сліз дочки і вирішила знайти заміну Оніксу. І ось, в місті за 300 км знайшлося щеня. Дуже схожий на Онікса.
– Рита, ану поглянь на це цуценя.
Рита очам не вірила: цуценя було так подібне на її Онікса.
– Мама, їдемо терміново туди.
Сіли, поїхали.
– Ми вам покажемо і батька цих прекрасних цуценят.
Рита акуратно ввійшла в двір і до неї підбігла велика чорна вівчарка.
– Очам своїм не можу повірити, я думала ти помер.
– Я не помер, я живий, я чекав тебе. Нарешті, я знайшов свою Риту.
– Як? Це твоя Рита?
– Так!
Зітхання радості і все заплакали вголос.
Цуценя залишилося в Петра, а Онікс нарешті вирішив зі своєю законною господинею.
– Ми обов’язково приїдемо до вас ще раз!, – прокричала Рита.
А вам сподобалася історія?
