Ліна Костенко, як ніхто, вміє сказати про Україну та українців просто і влучно. Для вас ми підготували 20 актуальних висловлювань письменниці
№1
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№2
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№3
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№4
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.№5
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№6
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№7
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№8
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№9
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№10
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№11
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№12
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№13
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№14
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№15
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№16
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№17
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№18
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№19
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
№20
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
