Моя матір разом зі свекрухою живуть разом. Вони вирішили з’їхатися і здавати другу квартиру в оренду.
У них багато спільного. Вони обоє люблять ходити в театр, одягають пальто та проводять вільний час в бібліотеках. А ще у них є пристрасть до кулінарії. Їхні страви – це окремий витвір мистецтва. Я пропонувала їм навіть написати книгу з рецептами чи відкрити блог, але вони поки що проти.
Наші з чоловіком батьки знайомі багато років. Власне з коханим ми ходили в один дитячий садок, а потім в одну школу. У Микиту я закохалася ще в юному дитинстві, але він звернув на мене увагу значно пізніше.
Пригадую, як скаржилася тітці Юлі, мамі чоловіка, коли той на шкільній дискотеці запросив на танець іншу дівчину.
– Микита ще просто занадто молодий, щоб зрозуміти, хто його справжня доля. Він не помічає те, що під носом, тому звертає увагу на інших. Та повір, що у вас все складеться. Я можу тобі навіть допомогти, якщо хочеш, – заспокоїла мене вона.
Так майбутній свекрусі вдалося вгамувати мої сльози.
Зрештою, її поради призвели до бажаного результату. У п’ятнадцять років мені довелося відмовитися від ролі “пацанки”, перестати лазити по деревах і бігати футбол. Я стала більш жіночною і Микита запропонував мені зустрічатися.
Окрім того, що я стала скромною і порядною, ми вирішили задіяти важку артилерію. Тітка Юля забрала мене з собою на дачу. Там я провела ціле літо. За цей час Микита встиг засумувати за мною і нарешті почав цінувати мою присутність.
У вісімнадцять ми почали разом жити. Дорослі допомогали нам з харчами, а у всьому решта – ми забезпечували себе самі. У нас були плани на майбутнє, пов’язані з роботою, дітьми та іншими матеріальними дрібницями.
Після закінчення інститут ми побралися. Мама з тіткою Юлею дуже раділи. Подруги хотіли якомога швидше разом гуляти з онуками.
Ми з Микитою переїхали в однокімнатну квартиру, почали сумлінно працювати. Згодом народилася дитина. Все було гаразд. Та одного дня батька чоловіка не стало. Свекруха залишилася самотньою у квартирі і запропонувала нам перебратися до неї.
Пройшло трохи часу. рани загоїлися. У нас народилася ще одна дочка. Ми придбали трикімнатну квартиру, куди переїхали своєї невеликою сім’єю. Тітка Юля наполягала, щоб ми влаштовували своє життя, адже вона вже могла залишитися сама.
Молодшій доньці було три роки, коли ми з чоловіком перестали розуміти один одного. Все йшло до розлучення. Постійні сварки, напруга та відсутність підтримки.
Микита зібрав свої речі і повернувся до матері. Проте вона не дозволила йому залишитися і відправила чоловіка назад. Та це ще не все, адже він повернувся з букетом квітів та вибаченнями. Мабуть, свекруха добре з ним поговорила.
Згодом не стало й мого тата. Перший час тітка Юля залишалася у квартирі моєї мами, щоб підтримувати її. З того часу вони не розлучалися.
Квартиру свекрухи вирішили здавати в оренду. Ми з Микитою знайшли хороших квартирантів.
Наші матері вже чотири роки живуть разом, а ми приводимо онуків одразу до двох бабусь. Діти залишаються там на всі вихідні.
Нам пощастило, що наші батьки здружилися, а потім ми з Микитою познайомилися і вирішили поєднати наші долі. Як би все склалося, якби цього не сталося?
На щастя, у нас дружня сім’я, яка завжди підтримує один одного.
Саме тому ми з чоловіком займаємося будівництвом великого будинку, щоб переїхати туди разом з нашими матерями.
А на які думки вас надихнула ця історія?
