Кактус довго стояв на підвіконнику в домі молодої жінки. 4 роки він виглядав похмурим, а одного дня раптово розцвів. Господиня подумала, що її дарма всі вважають злою і недружелюбною, адже в таких людей кактуси точно не цвітуть.
Ці думки продовжували крутитися в її голові, коли вона вкотре стала на ногу якогось незнайомця в метро. У будь-який інший день вона б на зауваження з його боку скривилася і сказала, що варто їздити в таксі, якщо не готовий терпіти незручності. Та сьогодні все було не так:
– Пробачте, я просто не дістаю до поручнів, щоб триматися. Можете і мені наступити на ногу, щоб все було чесно.
Розгніваний чоловік раптом замовк і не сказав те, що перед тим виривалося з його вуст. Він вийшов на потрібній станції, підійшов до кіоску і купив собі газету. Продавчиня переплутала суму, коли давала решту. Однак чоловік не докоряв їй, що вона не вміє рахувати, а сказав:
– І таке трапляється. Я й сам зранку, немов у тумані. Перерахуйте. Я зачекаю.
Жінка була вражена від почутого. Ці слова їй були настільки приємними, що вона віддала два старих журнали і декілька газет пенсіонеру, який кожного дня купував у неї вчорашні примірники, щоб зекономити. За правилами вона повинна списувати нерозпроданий товар, але в кожному правилі є винятки.
Старий радісно йшов додому, адже на нього чекала улюблена розвага – читання. Коли він зустрів свою сусідку, то замість постійних скарг на її шумну дитину, він сказав:
– Як швидко ростуть чужі діти! У вас вже така доросла красуня! А ти мамина чи татова доця? У будь-якому разі я бачу, що вродлива і талановита дівчинка росте.
Сусідка з піднесеним настроєм відвела дитину в дитячий садочок і пішла на роботу в поліклініку. Вона стояла на реєстратурі і замість того, щоб накричати на бабусю, яка переплутала дні запису, сказала:
– Я теж інколи все плутаю, – підтримала жінка. – Ви зачекайте хвилинку на диванчику, а я запитаю в лікаря, чи може він вас сьогодні прийняти.
Після прийому старенька не докоряла лікареві через ціни на препарати і не вимагала, щоб він виписав їй щось ефективне і доступне. Вона виловила розуміння і сказала:
– Я розумію, що зі старістю боротися важко. Лікарю, не гнівайтеся, що я вам стільки набридаю.
Медичний працівник після довгого робочого дня повертався додому. Дорогою він згадав слова пацієнтки. Він зрозумів, що життя – швидкоплинне і потрібно цінувати кожну мить. Чоловік зайшов у найближчий магазин з квітами, купив букет і поїхав у зовсім іншу сторону. Добрався до потрібного будинку, піднявся на третій поверх і натиснув на дзвінок.
– Привіт. Я вирішив, що нам не варто сваритися, як малі діти. Ось і квіти купив тобі. Трошки зім’ялися в дорозі, але це ж нічого, правда?
– Нічого, – відказала жінка, – ми зараз їх повернемо до життя. До речі, сьогодні сталася дивовижна річ. У мене розцвів кактус. Уявляєш?
А ви вірите в те, що все в житті нам повертається бумерангом?
