Іринці було 27. Старанна та працелюбна дівчина жила у райцентрі з батьками. Працювала психологом у місцевій школі. Ніби й бідкатися не було про що. Як і годиться, рідня все поспішала видати дівчину заміж, але все якось не складалося. Допоки не зустріла Ірина Сашка. Парубкові було 29. Нещодавно повернувся зі служби до батьківської хати і взявся життя особисте влаштовувати. Тож наша героїня одразу припала йому до душі. Згодом розписалися і забрав Олександр свою дружину до села. Влаштували її на роботу в тутешню школу й почали будувати подружнє життя.
У новій хаті і правила були свої. Молодята жили в іншій частині батьківського дому, через стінку. Втім, останні ніколи у справи дітей не втручалися. Наче й спокійно все, але щось не так. У Сашка режим був свій, армійський. Прокидатися о 4 ранку – цілком звична для нього справа. Але не взяв парубок до уваги, що такий розклад не імпонував його дружині. Ірина поспати любила. Та й опісля встигала зробити все по дому. Олександру ж самому прокидатися не хотілося. Спочатку він просто впрошував дружину збирати його на роботу, а коли та відмовилася, перейшов до радикальних методів. Як і в старі добрі часи військової служби, скидав жінку з ліжка. Бадьорило таке – не те слово. Так минув місяць, допоки одного дня дівчина не зібрала речі й, відправивши молодика на роботу, втекла із села. Повернулася додому. Прийшла з валізою до матері й розплакалася.
– Що ж сталося, дитино? Таке ж кохання у вас наче було.- бідкалася мама. Іринка довго схлипувала, тільки повторюючи:- Не поїду. Не повернуся до них більше. Ненька зітхнула. Серцем лихо чула, то й із самого початку дитину не хотіла туди відпускати, але що поробиш. Пізнання приходить з досвідом.
Чи доводилося Вам чути подібні історії? Хто із героїв на Вашу думку робив необдумані вчинки?
Як слід було відреагувати Ірині на таку ситуацію?
