Ми не помічаємо, що випадково можемо зробити комусь боляче. Наприклад, зопалу накричати на близьку людину, коли у нас поганий настрій, або ж посваритися з незнайомцем тільки через те, що він наступив нам на нові черевики в автобусі. Раніше я не зважав на такі дрібниці.
У мене була дівчина, в яку я закохався з першого погляду. Вона була порядною, щирою і сором’язливою. Це мені й подобалося найбільше.
Минуло кілька років наших відносин. Вона була дуже різносторонньою особистістю. У неї було море хобі, вона постійно носилася по місту, займалася десятьма справами одночасно. Мене завжди дивував такий темп життя.
Я людина дуже розмірена. Люблю робити все поступово, без зайвої суєти. Люблю ввечері розслабитися під улюблений серіал, спокійно повечеряти. Софія ж прилітала годині о дев’ятій вечора і починала щебетати, ділячись купою нецікавих мені новин. Потім я розповідав свої, які вона уважно слухала.
Вона рідко лаялася зі мною, майже завжди посміхалася. Але її ритм життя дратував. Я не міг підлаштуватися під неї, вона під мене.
В якийсь момент, через проблеми на роботі, роздратування лише посилилося. Мене дратувало абсолютно все. Софія стала сумною, часто мовчала, намагаючись зайвий раз не чіпати мене. Кожна її фраза викликала агресію.
А потім я зустрів Вікторію. Красива блондинка, абсолютно не обтяжена розумом. Це була нова секретарка боса. Вона весь час хихикала над моїми жартами, стріляла очима й крутилася біля мене.
Я навіть не зрозумів, як все закрутилося. В один момент, на корпоративі, все сталося. Прокинувся вранці у неї, на телефоні майже сорок пропущених від Софії та повідомлення. Я навіть не став їх читати, видалив, щоб не псувати собі настрій.
Увечері прийшов додому, вона мовчки сиділа за столом з кухлем чаю. Її мовчання розсердило мене. Я кричав як божевільний, що залишився в друга, тому, що був п’яний, а вона мені надзвонювала. Вона безмовно плакала, а мене лише сильніше це розпалювало.
Нарешті, мене відпустило. Прийняв ванну, покурив, подумав, що робити далі. Коли я вийшов з ванни, то побачив, що Софія вже спить на дивані. Це трохи підняло мені настрій. Вранці встав раніше і пішов, навіть не поснідавши.
Весь день телефон мовчав, вона не дзвонила мені. Віка опинилася поруч, заграючи без перерви. Мені вона дуже симпатизувала, передбачувана, слухається мене. І дуже красива. Увечері мені не хотілося додому. Я затримався на роботі з неї. Телефон так і не дзвонив. Це навіть викликало занепокоєння в мені.
Приїхав додому, але там нікого не було, хоча зазвичай після дев’ятої Софія вже поверталася. На кухні знайшов записку. У ній дівчина повідомила, що ввечері, поки я був у ванній, прийшла смс від дівчини Вікторії з вдячністю за приголомшливу ніч. Це зачепило її, тим більше, що останнім часом у нас не клеїлося і вона відчувала моє роздратування. Тому вона вирішила покинути мене.
Знаєте, спочатку я дуже зрадів. Віка почала залишатися у мене. Ми разом проводили час, як на мене. А потім мене знову почало все напружувати. У мене зникли особистий простір і час. Віка була завжди поруч і ми робили все разом. Вона почала ображатися, сваритися зі мною.
І вперше я пошкодував. Пожалів, що не цінував Софію, що кривдив її. Адже вона завжди давала мені свободу і час на самого себе, але була поруч, коли це було потрібно.
Через рік я порвав з Вікою. Краса не врятувала відносини, якщо приправляти їх весь час сварками, докорами з обох сторін. Я немов подивився на себе з боку.
Тоді я вирішив зателефонувати Софії. Вона здивувалася дзвінку. Запитала, що у мене сталося. А на пропозицію випити разом кави, спочатку промовчала. Потім повідомив мені новину, що готується до весілля.
Я зрозумів, що втратив найважливіше у моєму житті – кохану дівчину, з якою я почувався щасливим. А зараз у мене нічого нема. Навіть не знаю, що робити далі.
А ви б змогли дати чоловікові другий шанс?
