Син після одруження жив зі свою дружиною Лілею у моїй квартирі.
Олексій знав, як тяжко далась мені розплата за це житло. З колишнім чоловіком Ігорем ми декілька років виплачувати іпотеку. А потім ми розлучились і мені ще довелось віддати йому частку за квартиру.
Я дітям одразу сказала: “Живіть без проблем, але на свою домівку уже починайте складати”.
Мені зараз 54 роки, я ще трохи попрацюю, а потім піду на пенсію. На неї прожити мені буде важко, тож я планувала здавати квартиру в оренду. Адже сама зараз живу у невеличкому будиночку селі. Звідти мої батьки родом. Щоправда, їх уже немає в живих.
Моєму Олексію уже 39 років, одружився лише 2 роки тому. Вони з Лілею працюють на одній роботі. Вона дівчинка мила, хороша. Та я її особливо не знаю, адже ми майже і не бачимось. Вони усі будні дні працюють і я. Потім у вихідні постійно назбирується безліч справ і взагалі ніколи по гостях ходити.
Проте я періодично зідзвонююсь зі сином. Ніби все добре, живуть мирно, уже й грошей на перший внесок назбирали. Я дуже рада за них.
У Лілі ще є молодша сестра Таня. Вони з мамою живуть у селі. Таня минулого року закінчила навчання в університеті, та роботу важко було знайти, повернулась назад додому.
Сваха ціле життя двох дочок сама виховувала, тож з квартирним питанням старшій доньці допомогти не могла.
Але це, мабуть, на краще. Вони обидвоє складатимуть, думатимуть за майбутнє. Не буде скандалів з приводу того, чия сім’я більше приданого дала. Все самі. Крізь терни і до зірочок.
Я і сина свого так виховувала змалечку. Кажу, на мене навіть не думай розраховувати. Максиму, це не сяду тобі на шию в старості. Але подачок від мене не буде.
А Олексій і не чекав. Жодного разу не обмовився тим, що я йому повинна щось. Навпаки за квартиру надану в тимчасове користування був щиро вдячний.
На початку осені у нас трапилась неприємна ситуація. Мій двоюрідний брат Петро захворів і мав приїхати у місо на обстеження. На декілька днів. Попросив у мене прихистку(знав, що я маю квартиру), щоб не витрачати додаткові кошти.
Ну я зателефонувала до сина, спитала, чи можна було б заселити дядька Петра до них?
– Та без питань. Жодних проблем. Я дядька Петра вже сто років не бачив. Матрац є, на кухні йому постелимо – говорив Олексій радісно.
Та от наступного ранку усі плани помінялись. Син подзвонив сам і сказав, що незручно йому, але мусить відмовити. Квартира ж однокімнатна, місця мало.
– Давай я оплачу йому місце в якомусь готелі – запропонував син.
Я сказала, що не потрібно. Самі розберемось. Зняла для брата квартиру подобово, оплатила. Мені стало ніяково, я ж вже пообіцяла. Він і так багато витратить грошей на лікування.
Подумала, що син відмовив через те, що невістці було незручно. Чужі родичі, незнайому. Нащо їй цього?
Та все пройшло добре, брат побув 4 дні і повернувся додому.
Минула осінь, настала зима. Грудень. 31 число. До мене телефонує сваха привітати з Прийдешнім Новим роком. Вона завжди мене вітає зі всіма святами.
Ми обмінялись привітаннями і почали говорити на буденні теми. Вона мене мимохідь і питає:
– А як там Танічка, не мішає молодятам? Не жалілись тобі на неї?
Мене ця фраза поставила в ступор. Така інформація до мене не доходила.
– Та чому вона має мішати? – акуратно спитала я.
– Та я теж так думаю. Вона дівчинка акуратна, прибере і приготує, коли треба. Лілі допомагає. Добре з роботою усе вийшло. Бо ж Ліля їй допомогла влаштуватись.. Та ви, мабуть, і так знаєте вже все…
Знаю. Еге ж. Нічого я не знаю. Таня вже місяць жила у моїй квартирі без мого відома. Не розуміла, чому Олексій мовчав і нічого не говорив мені. Не виявив це надто важливим?
Я до нього зателефонувала.
– Олексійку, а ти нічого сказати не хочеш?
– Що саме? – я відчула, що він напружився.
– Дядька Петра ви не заселили, бо там вже Таня жила? Чому ти мені цього не сказав? Я думаю про такі речі попереджати треба! От купите свою квартиру, то запрошуйте кого тільки хочете, а у мою не потрібно!
Я б їм нічого не сказала, якби вони тоді прийняли Петра. А так невістка закомандувала і його не впустила, а свою сестру швиденько прихистила. Несправедливо виходить!
Таня з’їхала через декілька днів, але на мене тепер ображається сваха і невістка. Але я не розумію, через що? Хіба я не права? Моя квартира, роблю те, що хочу.
Як ви думаєте, хто правий у цій ситуації?
