Кіт не міг дзвонити в двері! Однак дзвінок пролунав, вона могла в цьому заприсягтися!
Побігла відчиняти, не питаючи. Нікого. І тут погляд ковзнув вниз. Всередині все похололо, сильно забилося серце. Так не буває. Чи буває?
А вона думала, що Іван марить. Потім порахувала: якраз сім днів минуло. Значить, правда. Відчинила двері ширше, не наважуючись взяти тварину на руки. Кіт швидко прошмигнув всередину. І бігом в зал. Ліг в улюблене крісло-гойдалку чоловіка і одразу заснув. А Маруся так і продовжувала стояти, притискаючи до себе кухонний рушник і витираючи сльози, які набігли …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вона весь тиждень проридала. На роботі взяла відпустку без утримання. Не могла навіть на вулицю вийти – ноги не тримали.
Коханий чоловік Іванко, з яким вони з дитячого садка разом були, раптом сильно захворів. Здоровий, під два метри, веселун, у якого золоті руки. Ніколи навіть застудою не хворів. А тут раз – рак. З’їв він його за кілька місяців, не скривився …
Чоловік менш як 50 кг під кінець важив. Маруся намагалася триматися. Все жартувала. Що скоро літо. І вони поїдуть на човні. Будуть на тому березі гриби і суниці збирати. Картопельку запечуть. Хліба посмажать. І в саду справ повно.
Іван слухав і кивав. Немов погоджувався. Ручки у нього зовсім худенькі стали, слабкі. Ледве торкнувся її долоні і прошепотів:
– Як же ти … Без мене. Треба придумати щось. Треба ж тебе берегти! Маленька ти моя, – Іван судомно почав кашляти.
– Ну що ти, милий, лежи, не можна тобі хвилюватися! Яка ж я маленька? Мені вже 48 років! – схлипнула Маруся.
– Не вже, а ще! – спробував посміхнутися чоловік.
Він такий був. Добряк з гумором.
Два дні провів у забутті, а потім раптом відкрив очі і чітко так сказав:
– Через тиждень, як мене не стане, прийде до дверей, Маруся, білий кіт. Впусти його, він щастя принесе. Скоро ти радіти будеш!
– Іванку! Ти що говориш? Як не стане? Іванко, я не можу без тебе! – заплакала жінка.
Сама вирішила – чоловік сильно марив. Надвечір Івана не стало.
Дітей у пари не було. І бідна жінка місця собі не знаходила. І ось пролунав той дзвінок у двері …
Дивлячись на білого кота, Маруся не могла зрозуміти: чи то випадковість, чи то чоловік щось знав? З майбутнього? Але як?
Кіт прокинувся. Вона боязко присіла поруч. На бездомного не схожий. Доглянутий, білосніжний. І чи то їй привиділося, чи то правда – здалося, що кіт очима та звичками на чоловіка її схожий.
Пішла на кухню, у неї там кисіль варився. Кіт нестямно заволав. Вона йому мисочку налила. Іван теж дуже кисіль любив. Кіт все до останньої краплі вилизав.
– Ти ба … Кисіль, – тільки й прошепотіла жінка.
Так кіт отримав ім’я. У Марусі серце боліло останнім часом. І в ту ніч, першу, коли кіт прийшов, вона раптом прокинулася серед ночі і зрозуміла – нема чим дихати. Немов тягар якийсь. Судомно почала хапати губами повітря, намагаючись дотягтися до телефону, щоб швидку викликати. Та не змогла. Тільки безсило сповзла на підлогу.
Останнє, що запам’ятала – Кисіль, швидко підбігає до неї і заповзає по руці.
Коли відкрила очі, навколо вирував ранок. Сонячні зайчики стрибали по стінах, наздоганяючи один одного. Нічого не боліло. А в вухо радісно муркотів кіт. Він її не раз ще виручав.
Одного разу Маруся двері не закрила, коли килимки чистила. Все одно ж в магазин йти. І раптом ті відчинилися і мужик ввалюється. На вигляд неадекватний, очі дикі. І на неї йде. Вона тільки охнула. А зі стінки в коридорі, де шапки лежать, Кисіль стрибнув. Непроханому гостю майже на плече, кігті випустив. Той завив, кота скинув і почав бігти.
Або, коли в черговий раз згадавши чоловіка, жінка заснула, а на плиті чайник, та рушник зверху впав. Кіт розбудив, коли вся кухня в диму була. Волав так несамовито.
Маруся йому ошийник купила. І гуляла з ним. Поступово заспокоюючись. Її бідне змучене серце сприймало Киселя не як тварину. А якогось посланника від коханого Івана.
Літнього вечора гуляли в парку. Пізно вже було. Але Кисіль її прямо наполегливо тягнув туди погуляти. І тут на лавці Маруся побачила хлопчика років 10. Він сидів і дивився в одну точку. І така скорбота була в цій маленькій фігурці, що жінка не витримала, зупинилася. Хлопчик плакав. Але побачивши її, витер очі і швидко відвернувся.
Вона поруч на лавочку присіла. Думала, як розмову почати. Раптом допомога потрібна?
І тут Кисіль, зіскочивши з її колін підійшов до дитини. Замуркотів, почав до руки тертися. Хлопчик підняв очі. Сині, нещасні. І боязко погладив кота. А той його все за шию обіймав.
Розговорилися вони. Дитина пояснила, що він з притулку втік. Не може там бути. Хоче додому. А дому немає. І мами з татом теж більше немає. Вогонь – і все. Він вибрався. Точніше, батько виштовхав в останню мить.
Маруся себе в цю мить жаліти перестала. Посунулася до хлопчика, почала гладити його по голові, розповідати про чоловіка, про себе, про кота.
Потім сказала, що проведе його – шукають же напевно.
\Біля самих воріт раптом схаменулася, запитала:
– Як тебе звати?
– Іван, – просто відповіла дитина.
З ранку Маруся вже у керівництва була. Почала пояснювати, що зарплата у неї висока, квартира чотирикімнатна, дача. Треба – шлюб оформить. Маруся навіть з сусідом на цю тему вже поговорила, той пообіцяв допомогти з фіктивним шлюбом, якщо потреба виникне. Якщо не можна усиновити – вона може і під опіку взяти. Її, правда, попередили – дитина важка, неконтактна, є маленькі дітки, так що якщо вона хоче, можна їх взяти.
– Ні. Мені Іванка треба, – тільки й відповіла вона.
І попросила хлопчика відвідати. Він в ігровій кімнаті біля вікна стояв. Маруся зайшла. З собою у неї булочки були з корицею. А в горлі комок, навіть покликати не змогла. Тільки Іван немов щось відчув – обернувся. І така радість спалахнула в очах!
– Привіт, тьотю! А ви як у нас? А де кіт? – підбіг.
– Я … до тебе, Іванко. Ось, приходила до директора. Іванко, ти у мене жити хочеш? Я знаю, маму ніхто не замінить. Чужа тітка я. Але … Тобі добре буде, обіцяю. Дитина не повинна жити в дитбудинку. Кожного повинні забрати додому. Щоб у всіх дітей з’явилися мама і тато. Тому що найголовніше в житті – це сім’я і дім. Місце, де тебе чекають! Іванко, я тебе завжди чекати буду! – витираючи сльози, прошепотіла Маруся.
– Правда? Ви мене заберете? Додому? – ахнув хлопчик.
Маруся документи оформила необхідні. Незабаром Іван переступив поріг її квартири. До нього назустріч вибіг Кисіль. Хлопчик підхопив його на руки, уткнувся в шовковисту шерсть.
Маруся метушилася, на стіл накривала. І довго сиділа біля ліжка, де неспокійно спав хлопчик.
Пройшов місяць, і Івана було не впізнати. Він перестав здригатися, кричати уві сні. Її називав «тітка Маша». І вечорами, коли разом дивилися фільми, все тримав за руку. А ще ніяковіючи, просив йому почитати перед сном. Знайомі плечима знизували: навіщо це їй? Жила б для себе.
Вони не розуміли, що вперше після того, як чоловіка не стало, вона жити почала. У неї були хлопчик і кіт. Улюблені.
Того вечора Іван у дворі на велосипеді катався, та не втримав рівновагу, об камінь запнувся. Маруся вибігла до нього. І тут хлопчик, сидячи на землі і простягаючи до неї руки, раптом крикнув:
– Мама! Мамочка!
Маруся обняла його. І ласкаво зашепотіла, що зараз боляче не буде, все пройде. І трохи голосніше сказала:
– Все пройде, Іванку, синочку! Мама поруч!
А зверху, з вікна, спостерігав за ними з підвіконня кіт Кисіль …
Вам сподобалася ця добра історія?
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
Цей крем виштовхує зморшки зсередини! А головне – абсолютно натуральний і корисний склад!
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини!
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
15 дивовижних явищ, існування яких здається нереальним
15 ознак, що йому просто зручно з тобою і не більше (пробач!)
Після весілля ми з чоловіком стали жити у його квартирі. У мене на той час вже була складена якась своя копійка. Через місяць ми купили два автомобілі та велику дачу. Все оформили на чоловіка.
– Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. – Мені немає куди йти
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
Дивлюся, білий пес з нашийником по зупинці взад-вперед бігає. Скавулить, очі блищать … Тільки двері автобуса відкрилися, він до пасажирів!
Він пив по чорному, до втрати свідомості. Хоча ні, не так. Запої траплялися раз на пів року
Бабуся говорить: «Нехай Роман не їде в місто! Машина розіб’ється!»
18 доказів, що милі альпаки можуть потіснити в соцмережах і цуценят, і навіть кошенят!
– Тьотю, дозвольте погрітися біля вас, – дівчинка запитала жалісливим голоском
Вчені назвали 8 особливостей, які передаються нам генетично
20 фото робіт “майстрів на всі руки”
