У душі однієї людини жили Любов і Кохання. Здавалося б, вони були дуже схожими, але водночас надзвичайно різними. Він народження Кохання було сліпим, а Любов не мала жодних проблем із зором.
Кохання не могло розгледіти недоліки, а Любов помічала і приймала їх.
Кохання змушувало робити приємні подарунки і влаштовувати романтичні вечори, а Любов продовжувала на самоті вірно чекати.
Кохання виливалося у сотню компліментів, а Любов говорила правду, якою б гіркою вона не була.
Кохання – ніжність, а Любов – насолода.
Кохання вимагало взаємних почуттів, а Любов була готова безкорисливо віддавати і нічого не чекала натомість.
Кохання переконувало, що не зможе без тебе жити, а Любов, страждаючи, давала волю.
Кохання зникало, коли стикалося зі старістю, а Любов залишалася і милувалася кожною зморшкою.
– Я нічого не можу зробити, – відказала Смерть, дивлячись у слід Коханню.
– Чому ж так відбувається? – не розумів молодий і недосвідчений Ангел.
– Насправді все можна легко пояснити, – відказав більш досвідчений колега. – Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зоря, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А усмішка на його обличчі – це велика рідкість.
Людям потрібно навчитися любити щиро, віддано і всім серцем.
А на вашу думку, в чому різниця між Коханням і Любов’ю?
