Чоловік мій вирішив піти з сім’ї ще рік тому. Нічого у нас особливого в родині не було, жили як всі, але одного разу він сказав: зустрів іншу, полюбив, і хоче бути з нею.
Я завмерла, і не знала що сказати, намагалася тільки продовжувати дихати, поки слухала. А він, мабуть, не міг паузи витримати, сам почав розповідати, як давно у нього вже накопичилося, як йому набридли дні однакові, і я набридла гірше гіркої редьки. Я дізналася, що він мене і не любив ніколи, просто час прийшов одружуватися і з батьками не хотілося жити, а тут підвернулася наречена з квартирою, тихоня і сирота. Ну чим не варіант?
Але тепер у нього все по-іншому складеться, він дочекався свою справжню любов. Там пристрасть і розуміння, і сім’ю він хоче справжню, а не таку, як у нас, з тихонею та за розрахунком.
Я навіть не слухала до кінця, дивилася, як у нього рот відкривається, і думала, що молодшому нашому тільки півтора року, його в садок навряд чи візьмуть. Я без роботи, старший в дитсадку. З рідних сестричка молодша, в іншому місті, сама ще на ноги не встала.
Свекруху я з самого початку кликала мамою, завжди з подарунком, з повагою, хотіла стати рідними по-справжньому. Недавно вона ще називала мене донечкою, а зараз різко відмовилася від душевної розмови і допомогти з онуком не захотіла:
– Викрутишся, куди дінешся, – заявила ця “мама”, – свого часу натяків не розуміла, квартиру на чоловіка не здогадалася переписати, за що тепер допомагати тобі? Живи ось у квартирі своїй і вдячна будь, що аліменти будеш отримувати …
На аліменти подавати довелося, самостійно чоловік допомагати ніби й не відмовлявся, але все якось на потім відкладав. А тепер мені щомісяця 5 тисяч на карту приходило, шалені гроші. Хочеш, на море дітей вези, хочеш – дитячу кімнату онови, ростуть же. Вистачило б, напевно, на цілу годину на море, або на дитячий матрацик …
Офіційне розлучення ми не оформили, мені особисто не було коли по судах з дітьми, я кожну вільну хвилинку працювала вдома, шила одяг для тварин, попит був, магазинні речі дорогі.
Свекруха раз на місяць заглядала то чи з онуками побачитися, то чи з інспекцією, зі старшим прогулювалася, з молодшим тільки сюсюкала. Іноді згадувала, фрукти купувала, іноді ні. Я її розуміла, в новій сім’ї сина могли з’явитися інші діти, так що інтереси свекрухи тепер там. Чоловік і зовсім не з’являвся, сказав, засмучуватися не хоче.
Так я і билася одна з двома, економила на чому можна, але через рік стало трохи простіше. Молодшому було два з половиною, коли вдалося віддати його в садок. Тепер я могла влаштуватися на роботу і не псувати очі за шиттям ночами.
Тільки видихнула, як зателефонувала свекруха з радісною новиною.
– Онуку моя невістонька чекає! Розлучайся давай швидше, спадкоємець повинен в законному шлюбі народитися, скільки можна тягнути?
Я зрозуміла з розповідей свекрухи, що вже 8-й тиждень, ну що ж, життя йде своєю чергою, та й мені пора вже про особисте подумати, в порядок себе привести … Так що заяву сама подала, чого від мене і чекали.
Тільки ось розлучитися я не встигла: чоловік розбився на дорозі. Любитель обгонів і швидкостей, доїздився, і сам покалічився, і автомобіль розбив до металолому. Наш автомобіль, сімейний.
Лікарі заявили, що на ноги чоловік не встане ніколи.
Свекруха чомусь постійно мені дзвонила і плакала. Мені було шкода і її, і наше життя, і чоловіка-дурня, я дуже співчувала, але цілими днями висіти на телефоні не могла. Однак свекруха швидко дала зрозуміти, чого від мене чекають.
– Вітю з лікарні треба завтра забирати, так що звільняйся зі своєї роботи.
– Щось я не розумію, як це звільняйся? А на що я дітей буду годувати?
– У дружини є обов’язки, дорога, це навіть в законі написано: доглядати повинні близькі родичі. Наречена його на аборт пішла, вирішила що не хоче одна з дитиною возитися без батьківських грошей і допомоги, і пішла. А ти до сих пір дружина законна, звільняйся, будеш знову вдома працювати і зможеш доглядати. Розлучення тобі не дадуть, хто дасть інваліда залишити!
Розлучення мені дійсно не дали, раз відповідач в лікарні опинився.
Але я свекруху свою запитала, як вона собі це уявляє: я тягнула на собі двох дітей на зароблені копійки, отримувала хоч символічну допомогу чоловіка, але отримувала. А тепер від нього допомоги немає, в самого потрібно вкладати і вкладати. А я повинна утримувати двох пацанів і чоловіка дорослого? І при цьому нескінченно годувати, а процедури, туалет, прогулянки?
Загалом, розклала я все це свекрусі, нагадала, як “охоче” вона мені з малюками допомагала, і сказала, що у мене після зради її Віті тільки материнські обов’язки залишилися, а боргу дружини немає. А ось у Віті, крім дружини, яку він зрадив і дітей, ще й матуся любить їсти.
Свекруха влаштувала істерику, волала до совісті, розповідала, що горщики за сином вона тільки в дитинстві виносила і зараз не збирається.
– Я ж внукам розповім, як ти їх батька кинула!
Розлучення в результаті відбулося, Вітя живе у матері. Потроху поправляється, так що даремно, ох дарма його коханка на аборт пішла. Я потроху підтримую стосунки заради синів. І тільки свекруха ганьбить мене по всьому місту, сором’язливо опустивши момент, коли мене забули на рік безпорадну заради молодої дівки. Прикро, що більшість знайомих на їхньому боці, так що думаю поїхати в місто, де сестра живе.
Що ви скажете про цю ситуацію?
