Якось я поверталася з роботи й зайшла в пекарню по булочки. Купила собі та чоловіку Олегу, але вони мені так апетитно пахли, що не втрималась і з’їла обидві до того як повернулася. Потім сильно про це пожаліла. Перед сном мені стало погано, не даром крем здавався не свіжим.
Я не могла заснути. Встала і пішла пити воду, щоб почистити організм, а потім ще довго обіймалася з туалетом. Але ставало тільки гірше. Чоловік порадив полежати в теплій ванній, ніби це має допомогти. Він на будь-яку ситуацію має пораду. Ох і любов у нас, просто обожнюю його! Набрала ванну, але стало ще гірше, сил зовсім не було, стан нестерпний.
Кличу його, бо відчуття, ніби втрачаю свідомість:
– Викликай швидку, а то зараз помру! Мені дуже зле… – ледве промовила я.
– Не кажи такого! Куди я без тебе!
Потім я почула звуки сирени й зрозуміла, що швидка таки встигла мене забрати.
– В операційну її! – закричали лікарі.
Я побачила перед собою білу лампу і як анестезіолог надягнув на обличчя маску, а потім промовив:
– Ми втрачаємо її, пульс падає!
– Без паніки! Будемо реанімувати!
І мене неначе поглинула темрява. Я подумала, що наближаюсь до пекла і дуже перелякалась. Мені хотілося кричати, але раптом я відчула легкість і невагомість. Мене це трохи заспокоїло. Потім я побачила світло, що повільно наближалося до мене, примружитися і відчула тепло по всьому тілу. Дихання вирівнялось і я впізнала образ жінки:
– Тітка Леся? – закричала я.
– Так, дитино! Це я! Не бійся! – усміхнено промовила покійна. – Твій час ще не настав! Повертайся!
– Назад? Але як? – я тим часом витирала сльози.
– Звісно назад! Це твій дядько Дмитро скоро до мене приєднається! Ми нарешті навічно будемо разом! Я так сумувала за ним! Іди! Вам з Олегом ще дітей народжувати!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І раптом я відчула різкий біль, скрутилася й отямилася на операційному столі. Наді мною схилилися лікарі:
– Ти нас налякала!
– Чим? Отруєнням?
– Якби ж! У тебе апендицит лопнув, ще б трохи і не врятували! Клінічну смерть перенесла!
– А де мій чоловік?
– Чекає в коридорі!
Шкода, що його не було поруч, я хотіла одразу розказати йому свою новину. І все розповіла згодом. Про те, що бачила тітку і що вона говорила про дітей, але він не повірив, думав я тоді марила.
А через тиждень від інсульту помер дядько Дмитро. І тієї ночі мені приснилося, як вони з тіткою обіймалися у саду. То це була правда чи просто збіг?
Що ви про це думаєте?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
