Ми з чоловіком ніколи не робили акцент на коханні в наших стосунках. Адже воно рано чи пізно проходить, тому на першому місці для нас завжди було взаєморозуміння та підтримка. Можливо, це занадто прагматичне ставлення, але так нам вдалося прожити протягом 9 років.
Проте останнім часом Ігор все частіше говорить мені, що його турбує прописка в моїй квартирі. Раніше ми цю тему не підіймали. Зрештою, житло є лише моєю власністю. Не знаю, що змінилося, але тепер він наполягає на офіційному оформленні.
Я ж не підтримую цього рішення і відмовляюся його прописувати. Адже, хай там як, але шлюб може розпастися в будь-який момент. Навіщо мені ризикувати своїм житлом? Особливо насторожує раптова наполегливість чоловіка в цьому питанні.
Ігоря така реакція образила. Він зібрав свої речі і пішов геть. Хіба так поводяться люди, які цінують свою сім’ю? Чому він сам не розуміє, що у житті складаються різні ситуації. От вирішимо ми розлучитися і що далі? Його логіка мені незрозуміла.
Друзі кажуть, що я неправа в цій ситуації. Мовляв, я недостатньо довіряю своєму чоловікові і не впевнена у своєму виборі, якщо боюся прописати його.
Все ж, я не хочу нехтувати своє працею. Адже стільки сил пішло, щоб заробити на цю квартиру. Хай чоловік сам купить собі нерухомість, а тоді поговоримо про довіру і недовіру. Сподіваюся, що незабаром Ігор зателефонує і ми зможемо про щось домовитися і все вирішити.
А на вашу думку, хто має рацію в цій ситуації?
