Тетяна завжди дратувалась на чоловікові запитання зранку.
Володимир приносив коханій дружині запашну каву у ліжко, будив поцілунком і цікавився:
– Що тобі снилось? Як спалось? Який настрій?
Мабуть, кожна жінка хотіла б опинитись на місці Тетяни. А вона була байдужа.
– Ну ось ти його своїми дурними питаннями і зіпсував – різко відповідала жінка, швидко вставала і збиралась на роботу.
На першому місці для Тетяни була кар’єра, а вже тоді чоловік.
Проте для Володимира все було навпаки: у нього теж була хороша робота, проте дружина в пріорітеті.
Вона ніколи не готувала чоловіку сніданок, не прала і не прасувала його одяг, мотивуючи це тим, що працює. А з цими справами чоловік впорається і сам.
Володимир був романтичною натурою. Часто писав Тетяні записки зі словами кохання і побажаннями та кидав їх у сумку, аби вона побачила і підійняла настрій.
А вона навіть не читала їх, просто викидала у смітник. Кепкувала над чоловіком зі співробітницями, мовляв, дурень старий, не має чим зайнятись.
Хоча колеги з її роботи не розуміли Тетяну. Вони ж бачили, як Володимир її кохає.
– Свого чоловіка не допросишся про таке, ще сам мене дурною обізве. А ти не цінуєш того, що маєш – якось сказала їй колега.
– Завтра попрошу Вовку, щоб тобі написав, як так просишся – відмахнулась Тетяна.
Одного дня Володимир потрапив в лікарню. Тетяна не вважала за потрібне навідувати чоловіка. Він не наполягав, вона і не стала.
– Усі ж хворіють, полежиш пару днів і повернешся додому – сказала жінка.
Минув вже тиждень і Тетяна відчула пустоту. Ніхто не будить її зранку. Не пише їй записки на роботу. Не дивиться на неї своїми повними кохання очима. Жінка зібралась і поїхала у лікарню.
Лікарі сказали, що йому стало гірше. Вона зайшла в палату. Її чоловік був дуже блідим і стомленим. Спав. Вона сіла біля нього. Поклала свою руку на його. Відчула невимовний жаль і сором за те, як поводилась з ним.
Тетяна почула якийсь шум біля вікна, обернулась і побачила ангела, який промовляв до неї:
– Пора! Забираю твого чоловіка на небеса.
– Не треба. Не забирайте його від мене. Я хочу, щоб він залишився зі мною. Все зроблю, аби тільки з ним все було гаразд – благала Тетяна.
– Напиши йому записку. Таку, як він писав тобі.
Жінка почала шукати аркуш паперу. Знайшла. Сіла за стіл писати листа коханому:
“Пробач мені, коханий. Ти краще, що могло статись зі мною у цьому житті. А я не цінувала тебе. Проте я усвідомила, що ти найкращий чоловік на землі”.
Тетяна прокинулась на кріслі біля ліжка чоловіка. Лист чоловік тримав в руках і посміхався:
– Ти написала мені записку?
– Так, тепер писатиму тобі їх щодня – відповіла жінка.
Так і дотепер не зрозуміла: ангел був реальністю чи сном. Хоч це уже не було важливо. Головне те, що вона зрозуміла свою помилку.
А як ви вважаєте, не пізно жінка усвідомила свою помилку?
