Прочитала цю історію на одному з жіночих форумів і вирішила поділитися зі своїми читачами, оскільки ситуація досить поширена, і краще вчитися на чужих помилках.
Ситуація в наступному:
Сімейна пара виховує дитину 6 років. Чоловік раптом почав просити другу дитину. Дружина не особливо хотіла, оскільки з першою дитиною всі турботи були на ній, чоловік зовсім не допомагав. Дитина підросла, і дружина зітхнула з полегшенням, нарешті з’явився час на себе. А тут давай другого!
Дружина аргументувала, що не хоче знову всіх цих турбот. Чоловік почав запевняти, що тоді він просто був занадто молодий і не розумів своєї батьківської ролі, тепер він подорослішав і готовий допомагати. Обіцяв і ночами вставати, і в поліклініку супроводжувати. Тільки народи!
Тут ще й родичі насіли: пора, пора другого. «Доброзичливці» під’юджують: раз так хоче дитину, якщо не народиш, до іншої піде.
Загалом, жінка здалася і погодилася. Вагітність настала швидко. Спочатку чоловік шалено радів, подарував квіти, почав проявляти небувалу турботу: готує замість неї, дитину в садок сам відводить і забирає. Але вистачило буквально на місяць. Запал охолов, і все встало на свої місця.
Чим ближче до пологів, тим менше у чоловіка бажання допомагати, то на роботі втомився, то не виспався. Ось народиться дитина, тоді і буду займатися, поки ти сама справляєшся.
Малюк народився неспокійним: спав погано, постійно плакав, не випускала його з рук. Чоловіка вистачило всього на тиждень, після чого він почав затримуватися на роботі, а потім нити, що смертельно втомився, і йому потрібен відпочинок. Навіть переїхав спати в кімнату до старшого сина, щоб малюк не заважав йому своїм плачем.
Дружині було прикро: ти ж обіцяв! Почалися скандали. В один прекрасний день чоловік просто не прийшов ночувати, сказавши, що не хоче спілкуватися з істеричкою. А потім і взагалі зібрав речі і пішов. Як з’ясувалося, до іншої – молодої вродливої дівчини.
Правда, як «справжній лицар» проявив благородство і обіцяв допомагати: ось вже 4 місяці справно перераховує 6 тисяч гривень і пишається цим, оскільки згідно із законом аліменти нарахували б менші, а він тут так розщедрився.
Ніякої фізичної допомоги немає, зі старшим сином ще проводить час, а ось молодшим зовсім не цікавиться – не встиг звикнути.
Загалом, жінка в глибокій депресії, журиться, як могла бути такою дурною і повестися на порожні обіцянки.
Вразили коментарі: багато писали, що зіткнулися з такою ж ситуацією. Не у всіх, звичайно, чоловік пішов до іншої, але у багатьох: просив дитину, обіцяв допомагати, а в підсумку всі турботи все одно на дружину лягли. Чоловіки майстри знаходити собі справи поза домом і ухилятися від догляду за дитиною.
Так що менше треба слухати слова і більше дивитися на дії. Що б там не «співали» чоловіки, левова частка відповідальності за дитину все одно лягає на жінку.
Приймаючи таке доленосне рішення, як народити дитину, потрібно розраховувати насамперед на себе.
