Маша прийшла додому з роботи. Вона була настільки втомленою, що ноги просто гуділи. Вона працювала на ярмарку, з самого ранку до вечора, навіть в сильний мороз стояла на ногах. Доньку годувати треба було.
Вона зайшла і побачила, що дівчинка заснула з молоком на дивані. «Не змогла дочекатися» – подумала вона і ніжно її поцілувала.
– Мам, ти прийшла!, – малеча прокинулася та обняла її, – сьогодні тато приходив.
– Хто? Як тато? – крикнула мати і кинулася до шафи, перевірила всі полиці і переконалася, що він знову забрав всі гроші.
– Навіщо ти його впустила? Скільки разів я тобі казала не впускати сторонніх!
– А хіба тато сторонній, мам? Ти погана, він мені говорив. А ще ляльку купив.
Коли Маша почула все це, їй стало дуже боляче. Чоловік залишив їх напризволяще, почав випивати і програв всі їх гроші. Але Маша знайшла в собі сили продовжити жити заради дитини, а його вигнала зі своєї квартири.
– Це не тато купив, я тобі її купила, хотіла на день народження подарувати, а він її просто знайшов …. – вимовила Маша, і з очей почали литися сльози.
– Ні, ти брешеш! Ти погана! Він мене любить, а ти його не пускаєш до хати …
Маша гірко заплакала. А дівчинка продовжувала пити своє тепле молоко і гратися новою лялькою.
І як їй тепер бути, як пояснити дитині, що її батько останній покидьок? А може і не треба?
